Макаренко Антон Семенович [1(13) .3.1888, Белополье, нині Сумської області, — 1.4.1939, Москва], радянський педагог і письменник. Після закінчення Кременчуцького міського училища і педагогічних курсів при нім (1905) вчителював на Україні. У 1917 закінчив Полтавський вчительський інститут. У 20—30-і роки керував трудовою колонією для неповнолітніх правопорушників поблизу Полтави (див. Колонія імені М. Горького ) і трудовою дитячою комуною імені Ф. Е. Дзержінського в передмісті Харкова. М. здійснив безприкладний в педагогічній практиці досвід масового перевиховання дітей-правопорушників. У 1937 переїхав до Москви, присвятивши себе літературній і суспільно-педагогічній діяльності. Вніс великий вклад до теорії і практики комуністичного виховання, показав величезні можливості цілеспрямованої виховної дії. По М. мета виховної роботи визначається закономірностями суспільного розвитку, метою і завданнями боротьби радянського народу за комунізм, політикою Комуністичної партії і Радянської держави в області комуністичного виховання. Педагогіка повинна учити тому, як виховувати людину нового суспільства. Жоден педагогічний засіб не може бути оголошене постійним, корисним і таким, що діє завжди однаково ефективно. Жодна система виховних засобів не може бути встановлена назавжди. М. розробив теорію виховання в колективі і через колектив, методику доцільного, залежно від конкретних умов організаційної будови колективу вихованців, взаємовідношення особи і колективу, самоврядності, дисциплінування, формування суспільств, думки як регулювальника стосунків в колективі, безперервного висунення перспектив перед ним, зміцнення і розвитку традицій і ін. У методиці М. чітко визначені вирішальна роль керівника виховної установи і його відповідальність за єдність педагогічних дій вихователів. Вимагаючи концентрації сил педагогів на завданнях формування «виховного колективу», М. підкреслював необхідність одночасної уваги до формування кожної особи окремо, виховної дії на неї через колектив («педагогіка паралельної дії») і безпосередньо педагогом. Суть свого педагогічного досвіду М. визначав принципом «якомога більше вимоги до людини і якомога більше пошани до нього». М. прагнув «проектувати краще в людині», прагнув бачити в особі вихованця перш за все позитивні якості, завдатки і сили. Справжній гуманіст, М. вимагав від вихователя високого ідейно-морального і професійного рівня, вважав за необхідне систематичну етичну і політичну освіту вихованців, виступав за втілення в життя марксистсько-ленінської ідеї з'єднання вчення і виховання з продуктивною працею учнів. М. багато що зробив для розвитку радянської теорії родинного виховання, був таким, що зачинає масової пропаганди педагогічно обгрунтованих принципів виховання в сім'ї. М. стверджував, що виховати дитяти правильно і нормально набагато легше, ніж перевиховати його. Високі вимоги до себе, контроль батьків за кожним своїм кроком — ось перший і головний метод виховання. Потрібний серйозний, простій, щирий тон в стосунках з дітьми.
Педагогічний досвід М., його педагогічні погляди втілені в художній творчості. У своїх художніх творах («Педагогічна поема», «Марш 30-го року», «Прапори на баштах»), художньо-теоретичній «Книзі для батьків», в публіцистичних статтях («Воля, мужність і цілеспрямованість», «Про комуністичну етику», «Комуністичне виховання і поведінка» і інших), М. як педагог-новатор і художник, прослідив процес виховання нової людини в трудовому колективі, розвитку в радянському суспільстві нових норм поведінки, процес накопичення нового морального досвіду і звичок. Літературна діяльність М. — рідкий приклад злиття достовірно художнього дарування з талантом педагога-ученого. Як письменник і педагог М. сформувався під сильною дією М. Горького, його творчості і особи. Система педагогічних поглядів М. сприяла розвитку педагогічній думці в СРСР і інших соціалістичних країнах. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. У УРСР в 1958 заснована медаль М., якою нагороджуються вчителі, що особливо відрізнилися, і інші працівники народної освіти.
Соч.: Зібрання творів, т. 1—7, 2 видавництва, М., 1959—60; Зібрання творів, т. 1—5, М., 1971.
Літ.: Гіркий М., По союзу Рад, Зібрання творів, т. 17, М., 1952; Спогади про Макаренко. Збірка матеріалів, Л., 1960; Балабановіч Е. Н., А. С. Макаренко. Людина і письменник, М., 1963; А. С. Макаренко. Збірка, М., 1963; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографічний покажчик, т. 3, Л., 1964.
