Костянтин Павлович [27.4(8.5) .1779, Царське Село, нині р. Пушкін, — 15(27) .6.1831, Вітебськ], російський великий князь, 2-й син імператора Павла I. З 1797 генерал-інспектор кавалерії. У 1799 брав участь в Італійському і Швейцарському походах А. Ст Суворова. Під час воєн з наполеонівською Францією в 1805—07 і в 1812—14 командував гвардією. З кінця 1814 головнокомандуючий польською армією і фактичний намісник Царства Польського. Був спадкоємцем — Цесаревичем російського престолу, але в 1823 відрікся від престолу (підставою з'явився його морганатичний брак в 1820 з польською графинею І. Грудзінськой — пізніше княгиня Ловіч). Акт зречення тримався в таємниці. Після смерті Олександра I формально з 27 листопада по 14 грудня 1825 був російським імператором. Відмова До. П. від царювання привів до обстановки междуцарствія, якою скористалися декабристи . В Польщі проводив політику національного пригноблення, брав участь в придушенні Польського повстання 1830—31 .
