Константінеську (Constantinescu) Александру (10.3.1873, Бухарест, — 28.3.1949, там же), діяч румунського робочого руху. Народився в робочій сім'ї. У 1896 вступив в Соціал-демократичну партію робітників Румунії. У 1905—06 брав участь в організації румунських профспілок, в русі солідарності з пролетаріатом Росії. У 1906 вибраний секретарем Генеральної комісії профспілок. Був делегатом від профспілок Румунії на конгресі Штутгарту (1907) 2-го Інтернаціоналу. Взимку 1917 знаходився в Москві для встановлення контакту з партією більшовиків. Брав участь в створенні перших комуністичних груп в Румунії (1917—20), один з ініціаторів їх об'єднання в єдину партію. З 1921 член компартії Румунії. Неодноразово піддавався арештам, двічі (у 1918 і 1920) засуджений заочно до страти. У 1920—25 в еміграції в Болгарії і СРСР, в 1925—36 — у Франції, в 1936—37 — в СРСР. Після повернення до Румунії (1937) був арештований, але під тиском мас звільнений з в'язниці. Під час 2-ої світової війни 1939—45 знаходився в концтаборах. Після звільнення країни брав участь в роботі компартії Румунії.
Літ.: Huscariu N., Alexandru Constantinescu, Buc., 1970.
