Космополітизм (від греч.(грецький) kosmopolítes — космополіт, громадянин світу), ідеологія т.з. «світового громадянства»; реакційна буржуазна ідеологія, що проповідує відмову від національних традицій і культури, патріотизму, заперечлива державний і національний суверенітет.
З часу свого виникнення поняття До. мало різний вміст, визначуваний конкретно-історичними умовами. Криза античного поліса і створення держави Олександра Македонського з'явилися причиною появи різних за змістом космополітичних переконань. Одні з них обгрунтовували розширення сфери експлуатації (Олександр Македонський, Марк Аврелій). До. киников Антісфена і Діогена Синопського виражав негативне відношення до поліса. Стоїки, головним чином Зенон з Китіона, в космополітичному ідеалі шукали суспільну форму, яка б зробила можливим життя кожної людини за єдиним усесвітнім законом. До. киренаїков виражений в словах: «ubi bene, ibi patria» («де добре, там і вітчизна»).
В епоху феодалізму основним носієм реакційних космополітичних тенденцій виступала католицька церква. В період Відродження ідеї світового громадянства були направлені проти феодальної роздробленості (Данте, Т. Кампанелла). Абстрактно-гуманістичний ідеал світового громадянства в епоху Освіти виражав ідеї звільнення індивіда від феодальних оков. У Германії, в протилежність феодально-партікулярістському «патріотизму» і княжому деспотизму, ідеї світового громадянства розвивалися в Р. Е. Лессинга, І. Ст Гете, Ф. Шиллера, І. Канта, І. Г. Фіхте в своєрідній єдності з патріотичними ідеями. Буржуазний До. відображає природу капіталу, прагнучого туди, де його чекає найбільший прибуток. «Буржуазія шляхом експлуатації усесвітнього ринку зробила виробництво і вжиток всіх країн космополітичним» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 4, с. 427). Буржуазний До. не виключає націоналізму пригноблюючих націй, а виникає на його грунті.
Космополітичні ідеї набули поширення в епоху імперіалізму, відображаючи об'єктивну тенденцію капіталізму до інтернаціоналізації, що діє поряд з тенденцією до утворення національних держав. До. є невід'ємною частина ідеології імперіалізму: буржуазної політичної науки (проповідь світової політичної інтеграції, наднаціональних і міждержавних монополістичних організацій); економічній теорії (реакційно-утопічні проекти створення планованої світової капіталістичної економіки); права (теорії міжнародної правосуб'єктності особи і т.з. світового права, засновані на запереченні національного і державного суверенітету). Космополітичні ідеї створення світового держави або світової федерації висуваються в сучасних умовах також представниками гуманістичного пацифізму (наприклад, пропозиція про перетворення ООН(Організація Об'єднаних Націй) в світову державу). Проте подібні теорії носять явно утопічний характер, т. до. не враховують існування держав з різних соціальних буд, а також боротьби народів за національне звільнення.
Пролетарський інтернаціоналізм протилежний буржуазному К. Космополітізм закликає до злиття націй шляхом насильницької асиміляції. Марксисти ж розглядають перспективу поступового і добровільного зближення, а потім і злиття націй з точки зору об'єктивного ходу суспільного розвитку, що свідчить про те, що це тривалий процес, що настає в результаті звільнення і розквіту націй .
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Святе сімейство, Соч., 2 видавництва, т. 2; їх же, Німецька ідеологія, там же, т. 3; їх же, Маніфест Комуністичної партії, там же, т.4; Ленін Ст І., Про право націй на самовизначення, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 25; його ж, Імперіалізм, як вища стадія капіталізму, там же, т. 27; його ж, Про карикатуру на марксизм і про «імперіалістичний економізмі», там же, т. 30; Модржінськая Е. Д., Космополітизм — імперіалістична ідеологія поневолення націй, М., 1958; Кузьмін Е. Л., Світова держава: ілюзії або реальність?, М., 1969; Соціологічні проблеми міжнародних відносин, М., 1970.
