Конюшинові довгоносики, види жуків роду Apion сімейства довгоносиків, шкідники конюшини. Поширені всюди, де культивують конюшину. Ушкоджують головним чином генеративні органи (семєєди апіони) і стебла (стеблові апіони конюшини). З семєєдов апіонов шкідниками конюшини є переважно A. apricans (найбільш небезпечний), A. aestivum і A. flavipes. Зимують жуки в поверхневому шарі грунту і під рослинними залишками на конюшині узліссях лісів, в чагарниках чагарників. Весной заселяють посіви конюшини, вигризаючи в листі дрібні отвори і поглиблення. Яйця відкладають в нирки, бутони або квітки. Личинки виїдають генеративні органи. Обертаються в лялечку в квітколожі. Жуки отрождаются в середині літа. До. д. семєєди в окремі роки можуть понизити урожай на 30—50%. Із стеблових апіонов шкідники рожевої конюшини — стебловий довгоносик (A. seniculus), червоного — зеленуватий довгоносик (А. virens). Зимують жуки в тих же місцях, що і семєєди. Весной харчуються листям конюшини. Яйця відкладають в стебла. Личинки прогризають в них подовжні ходи і там же обертаються в лялечку. Пошкоджені рослини відстають в зростанні, урожай насіння знижується. Заходи боротьби: обробка насінної конюшини інсектицидами ; скошування фуражної конюшини у фазі бутонізації, швидка сушка і прибирання сіна; у районах обробітку двуукосних конюшини — використання на насіння 2-го укосу.
Літ.: Васильев До. А., Конюшинові семєєди-апіони, М., 1936.
