Кончерто гроссо (італ. concerto grosso, буквально — великий концерт), жанр ансамблево-оркестрової музики 17—18 вв.(століття), заснований на зіставленні групи виконуючих соло інструментів (концертино ) і всього оркестру або ансамблю (ріпієно, тутті ) . Різновид концерту . Виник в Італії в середині 17 ст майже одночасно з сольним концертом. Концертино зазвичай складалося з партій 2 скрипок, віолончелі і генерал-басу (склад поширеної у той час тріо-сонати, див.(дивися) Соната ) . Первинне кількість частин була різною (4—7), з часом пануюче положення зайняв До. р. з 3 частин — швидкою, повільною і знову швидкою. Поряд із струнними застосовувалися і духові інструменти. У числі видних італійських авторів До. р. — А. Кореллі, Дж. Тореллі і А. Вівальді. У 18 ст До. р. набув поширення і в ін. країнах. У Германії близькі до жанру До. р. вигадування створили Р. Ф. Телеман, І. С. Бах, Р. Ф. Гендель. У 20 ст у зв'язку з відродженням інтересу до старовинної музики деякі композитори знов зверталися до жанру До. р. (М. Регер, Е. Кшенек, І. Ф. Стравінський і ін.).
