Концерт (йому. Konzert, від італ.(італійський) concerto — концерт, гармонія, згода, від латів.(латинський) concerto — змагаюся), музичний твір, в якому менша частина інструментів, що беруть участь, або голосів протистоїть більшій їх частині або всьому ансамблю, виділяючись за рахунок тематичної рельєфності музичного матеріалу, барвистості звучання, використання всіх можливостей інструментів або голосів. Найбільш поширені До. для одного виконуючого соло інструменту з оркестром, рідше зустрічаються До. для 2—4 інструментів з оркестром. Особливі різновиди складають кончерто гроссо, концертна симфонія (див. Симфонія ) , До. для одного інструменту (без оркестру), До. для голосу (голосів) з оркестром, для хору а капела. Типові межі До. — блискучий, віртуозний характер сольній партії, змагання соліста з оркестром. Вокально-інструментальний До. поліфонічного складу виник в Італії на рубежі 16—17 вв.(століття) Перші зразки інструментального До. з'явилися в Італії ж в кінці 17 в.; в 18 ст важливий вклад до його формування внесли А. Вівальді і І. С. Бах. Класичний тип інструментального До. склався в творчості І. Гайдна, В. А. Моцарта і Л. Бетховена. Він є 3-приватним циклом, в якому, на відміну від звичайного сонатно-симфонічного циклу, відсутнє скерцо (менует). У 1-ій частині застосовується т.з. подвійна експозиція — спочатку теми проводяться в оркестрі, потім у соліста за участю оркестру. Після репризи 1-ої частини (інколи і 3-ій частині) є віртуозна сольна каденція . Бетховен в своїх До. поєднує віртуозний характер сольної партії, глибоку змістовність музики і справжню симфонічность розвитку в До. для фортепіано з оркестром, До. для скрипки з оркестром, «потрійної» До. для фортепіано, скрипки і віолончелі з оркестром). Пізніше позначилися два різновиди До. — «віртуозний», в якому панує інструментальне «концертування», і що «симфонізує» з переважанням симфонічного типа розвитку. У 19— 20 вв.(століття) поряд з 3-приватними створювалися і 2-, 4- і 5-приватні, а також 1-приватні До. — малої форми (концертштюк, концертино ) і розвиненіший, подібніший до симфонічної поеми (створений Ф. Аркушем, автором 2 До. для фортепіано з оркестром). Яскраві зразки фортепіано концерту належать Р. Шуману, Ф. Шопену, І. Брамсу, Е. Грігу, скрипкового, — Н. Паганіні, Ф. Мендельсону, І. Брамсу, віолончельного — А. Дворжаку. Існують До. для флейти, гобоя, кларнета, валторни і ін. інструментів з оркестром. Видатні твори в жанрі До. створили російські композитори П. І. Чайковський і С. Ст Рахманінов. Загальне визнання отримав ряд До. радянських композиторів — С. С. Прокофьева, А. І. Хачатуряна, Д. Би. Кабальовського, Д. Д. Шостаковича, Р. М. Гліера і ін. Радянські композитори заклали основи нових різновидів До., створивши ряд До. для народних інструментів (балалайки, домри і ін.) з оркестром.
Літ.: Орлів Р. А., Радянський фортепіанний концерт, Л., 1954; Хохолів Ю., Радянський скрипковий концерт, М., 1956; Раабен Л., Радянський інструментальний концерт, Л., 1967; Sobering A., Geschichte des Instrumentalkonzerts bis auf die Gegenwart, 2. Aufl., Lpz., 1927.
