Конференції народів Африки , 1-я конференція відбулася 8—13 грудня 1958 в Аккрі (Гана). У ній взяли участь керівники 62 політичних партій і профспілок з 27 країн континенту. Як спостерігачі були присутні делегації низки неафриканських країн, у тому числі делегація СРСР. Конференція проходіла під гаслом боротьби за завоювання всіма народами Африки політичної незалежності. У резолюції про імперіалізм і колоніалізм конференція зажадала негайного припинення політичної і економічної експлуатації африканців європейськими імперіалістичними державами і виступила на підтримку як насильницьких, так і ненасильницьких методів завоювання національної незалежності і свободи. У резолюції про расизм, про дискримінаційні закони і практику дискримінації конференція наполягала на негайному наданні незалежності всім африканським територіям, призвала незалежні держави континенту створити Африканський добровольчий легіон для захисту свободи африканських народів. У резолюції про кордони і федерації конференція оголосила своєю кінцевою метою створення Союзу вільних африканських держав і як перший крок до цього визнала необхідність добровільного об'єднання незалежних країн континенту в регіональні групи і федерації, швидкої ліквідації або передивляється штучних кордонів, створених імперіалістами при розділі Африки. Конференція прийняла також резолюції про боротьбу проти родових буд і релігійного сепаратизму; про традиційні інститути, несумісні з цілями національного звільнення; про незалежність африканських територій французького Співтовариства. Було вирішено перетворити конференцію на загальноафриканську організацію, був прийнятий її статут, вибраний Керівний комітет, в Аккрі заснований Постійний секретаріат. Керівний комітет провів декілька сесій в період між конференціями.
2-я конференція відбулася в Тунісі в «Рік Африки» 25—31 січня 1960 за участю представників свише70 політичних, профспілкових і суспільних організацій з 30 країн континенту. Як спостерігачі були присутні делегації низки неафриканських країн, у тому числі делегація СРСР. У резолюції по загальних питаннях конференція зажадала негайного і безумовного надання незалежності всім африканським народам. У резолюції по економічних питаннях конференція призвала розширити боротьбу країн Африки за звільнення їх економіки від колоніальної залежності і рекомендувала створити африканський банк. У резолюції по Алжіру конференція рекомендувала африканським державам визнати Тимчасовий уряд Алжірської Республіки, утворити корпус африканських добровольців для участі у війні за незалежність Алжіру. У резолюції про профспілки конференція відзначила особливу і вирішальну роль робочого класу в боротьбі африканських народів за повне звільнення і єдність Африки і підтримала ідею створення Всеафріканськой федерації профспілок. У резолюції про єдність Африки конференція накреслила конкретні заходи по розширенню співпраці між державами континенту в області економіки, утворення і т. п.
3-я конференція відбулася 25—31 березня 1961 в Каїрі (Єгипет) за участю представників 67 політичних, профспілкових і суспільних організацій з 32 країн Африки. У якості спостерігачів були присутні делегації низки неафриканських країн, у тому числі делегація СРСР. Головна увага конференції була зосереджена на боротьбі проти неоколоніалізму. Прийняті резолюції про неоколоніалізм, по питаннях економічного і соціального розвитку в Африці, по питаннях об'єднання і солідарності країн Африки, про звільнення залежних територій, про ліквідацію наслідків колоніалізму в державній системі, про Алжір, про Конго (Леопольдвіль) і ін. У цих рішеннях конференція визнала неоколоніалізм найбільшою небезпекою для африканських держав, дала визначення форм неоколоніалізму і намітила засоби боротьби проти нього; заявила про необхідність солідарності визвольного руху Африки зі всіма силами світу, що борються за свободу, вирішила проводити постійні консультації з органами Організації солідарності народів Азії і Африки, рекомендувала всім урядам незалежних африканських країн приступити до повної деколонізації державного пристрою і економіки, провести аграрні реформи, реорганізувати освіту, створити спільну Консультативну асамблею з Постійним секретаріатом, Рада африканських держав і інші загальноафриканські органи, зажадати того, що передивляється Статуту ООН(Організація Об'єднаних Націй), щоб забезпечити Африці належне представництво в Раді Безпеці і в ін. органах ООН(Організація Об'єднаних Націй).
Конференції, в яких брали участь представники як держав Африки, що звільнилися, так і країн, що знаходилися в колоніальній залежності, зіграли важливу роль в розвитку національно-визвольного руху і з'явилися історичним етапом в об'єднанні дій антиімперіалістичних і антиколоніальних сил континенту.
