Конвенції міжнародні по охороні авторських прав

Конвенції міжнародні по охороні авторських прав, багатобічні міжнародні договори, що встановлюють зобов'язання держав по охороні авторського права на твори, що належать громадянам інших країн, що беруть участь в договорі, або вперше опубліковані в цих країнах. Найбільше значення мають конвенція Берна про охорону літературних і художніх творів 1886 і Усесвітня (Універсальна) Женевська конвенція про авторське право 1952 (набрала чинності в 1955); її членами є 64 держави, у тому числі Угорщина, Куба, Чехословакія, Югославія. СРСР бере участь в цій конвенції (у редакції 1952) з 27 травня 1973. Конвенція, розроблена під егідою ЮНЕСЬКО, ставить за мету забезпечити пошану прав особи і сприяти розвитку літератури, науки і мистецтва, сприяти обміну культурними цінностями і кращому міжнародному взаєморозумінню. Вона поширюється на твори письмові музичні, драматичні і кінематографічні, твори живопису, гравюри і скульптури. Держави — члени Конвенції на рівних початках з творами своїх громадян надають охорону творам громадян інших країн-учасниць (незалежно від місця публікації) і творам, вперше випущеним в світло на території будь-якої іншої країни-учасниці незалежно від громадянства авторів. При цьому держави зобов'язані забезпечити виняткове право на переведення і охорону твори в течію не менше чим 25 років після смерті автора, прийняти всі заходи, необхідні для забезпечення достатньої і ефективної охорони прав авторів і інших володарів авторського права. Якщо законодавство якого-небудь з країн-учасниць вимагає дотримання формальностей для охорони прав автора (як, наприклад, в США), що ці вимоги вважаються виконаними, якщо на всіх екземплярах твору поміщений особливий знак © з вказівкою володаря авторського права і року першій публікації твору.

  В СРСР охороні по нормах Женевської конвенції підлягають твори, вперше випущені в світло за кордоном після 27 травня 1973 (на раніше випущені твори дія конвенції не поширюється).

  конвенція Берна 1886 неодноразово передивлялася, у тому числі в Берліні (1908), Римі (1928), Брюсселі (1948), Стокгольмі (1967) і Парижі (1971). На 1 січня 1973 в цій конвенції беруть участь 63 держави, 46 з них застосовують конвенцію в редакції 1948 (СРСР не бере участь в конвенції Берна). 39 країн, що беруть участь як в конвенціях Берна, так і в Женевської, у відносинах між собою застосовують лише конвенцію Берна. Члени конвенції Берна утворюють Міжнародний союз по охороні літературних і художніх творів (так званий союз Берна); його адміністративні функції виконує Усесвітня організація інтелектуальної власності .

  Поряд з участю в міжнародних конвенціях держави можуть укладати між собою двосторонні угоди про охорону авторських прав. СРСР має такі угоди з Угорщиною (діє з 1 січня 1968) і з Болгарією (діє з 1 січня 1972). По цих угодах кожна сторона визнає авторські права громадян іншої сторони на твори вперше випущені в світло на території іншої сторони, і надає їм охорону в принципі на тих же умовах, що і творам власних громадян.

   І. А. Грінгольц.