Комуністична партія Уругваю (КПУ; Partido Comunista del Uruguay), заснована у вересні 1920 більшістю делегатів 8-го з'їзду Уругвайської соціалістичної партії, що прийняла рішення про приєднання партії до Комінтерну. Наступного року партія вступила в Комінтерн, і Надзвичайний з'їзд (квітень 1921) прийняв рішення про перейменування партії в Комуністичну партію Уругваю.
До початку 1930-х рр. діяльність партії полягала головним чином в пропаганді марксизму-ленінізму. У 30-і рр. КПУ брала активну участь в боротьбі проти диктатури Р. Тери. У роки 2-ої світової війни 1939—45 вплив КПУ, що активно виступила проти фашизму, значно зріс. Проте партії нанесли серйозну утрату помилки, пов'язані з порушенням в післявоєнні роки принципів колективного керівництва. Липневий пленум Національного комітету КПУ (1955) прийняв рішення про виключення з партії генерального секретаря і секретаря по оргвопросам і вибрав генеральним секретарем ЦК КПУ Р. Арісменді . 16-й з'їзд КПУ (1955) прийняв подальші рішучі заходи по зміцненню партії і її керівництва. З'їзд відзначив, що створення масової комуністичної партії — це «кардинальна проблема уругвайської революції», 17-й з'їзд КПУ (1958) затвердив Програмну декларацію і політичну платформу найближчих вимог і прийняв статут партії.
В 1960 компартія висунула гасло «єдність зараз», який завойовує усе більш широкі маси. За ініціативою партії в квітні 1961 оформився Профспілковий центр трудящих Уругваю. 18-й з'їзд КПУ (1962) призвав до створення коаліції лівих сил для здійснення аграрної і антиімперіалістичної революції. У тому ж році був створений Лівий фронт звільнення (скорочена назва ФІДЕЛ), до якого увійшли КПУ і ряд лівих політичних груп. У 1964 при активній участі КПУ створений Національний конвент трудящих, що об'єднав Профспілковий центр трудящих і більшість інших профспілок, 19-й з'їзд КПУ (1966) вжив рішучі заходи по подальшому зміцненню партії, підвищенню її боєздатності і впливу в масах. З серпня 1966 по грудень 1970 в партію вступило 26 тис. чоловік. У 1970 відбувся 20-й з'їзд КПУ, що визнав необхідним сприяти створенню Фронту народної єдності. У лютому 1971 був створений Широкий фронт, до якого увійшли Християнсько-демократична партія, Соціалістична партія, КПУ, ФІДЕЛ і інші ліві політичні групи, а також угрупування, що відкололися від традиційних партій.
Делегації КПУ брали участь в роботі міжнародних Нарад комуністичних і робочих партій (1957, 1960, 1969, Москва). КПУ схвалила прийняті цими нарадами документи.
Найвищий орган партії — з'їзд; між з'їздами — ЦК, який обирає Виконком і Секретаріат. Перший секретар ЦК КПУ — Р. Арісменді. ЦО(центральний орган) — щоденна газета «Популар» («El Popular»), теоретичний орган — журнал «Естудіос» («Estudios»).
Істочн. і літ.: Арісменді Р., Проблеми латиноамериканської революції, пер.(переведення) з ісп.(іспанський), М., 1964; Arismendi R., Informe de Balance del CC al XX Congreso del Partido Comunista del Uruguay, Montevideo, 1970; його ж, Lenin, la revolución в América Latina, Montevideo, 1970.
