Комуністична партія Аргентини (КПА; El Partido Comu-nista de Argentina), заснована в Буенос-Айресі в січні 1918 на з'їзді представників лівого крила Соціалістичній партії Аргентини під назвою Інтернаціональна соціалістична партія (ІСП). З'їзд прийняв маніфест, що оголошував про створення партії, затвердив статут і «Декларацію принципів», заявив про солідарності з Великою Жовтневою соціалістичною революцією, направив вітання російським більшовикам. Засновники партії — Л. Рекабаррен, Ст Кодовілья, А. Кун, Р. Гиольді, Е. Мюллер і ін. У квітні 1919 відбувся 2-й з'їзд ІСП, що прийняв рішення про розрив з 2-м-кодом Інтернаціоналом і приєднанні до Комінтерну (прийнята в 1920). На Надзвичайному з'їзді ІСП в грудні 1920 була перейменована в Комуністичну партію Аргентини.
Впродовж 20-х рр. КПА значно розширила зв'язки з масами, зміцнилася політично і організаційно, розгромивши антипартійні угрупування, як лівого, так і правого толку, 8-й з'їзд КПА (листопад 1928) визначив характер майбутньої в Аргентині революції як буржуазно-демократичною аграрною і антиімперіалістичною, що дозволило правильно вирішити питання про союзників пролетаріату в революції. У 1930—45 КПА була заборонена, переслідувалася і вимушена була діяти в умовах глибокого підпілля, 11-й з'їзд КПА (серпень 1946) звернув особливу увагу на необхідність посилення роз'яснювальної роботи в масах, що попали під вплив буржуазно-націоналістичної ідеології Х. Д. Перона (президент в 1946—55), організації боротьби мас за завоювання демократичних свобод, в захист національної економіки від монополій США. Активна боротьба партії за ці цілі сприяла зростанню її впливу в масах. У 1957 КПА отримала 3 місця в Конституційній асамблеї країни. Зростав вплив КПА і в профспілках. У 1959 за ініціативою КПА був створений профцентр — Рух за єдність і координацію профспілкової діяльності. Уряд Аргентини, опасаючись подальшого зростання впливу КПА, в квітні 1959 знов заборонило її, поліція зробила нальоти на приміщення КПА, були закриті її газети і видавництва. У 1966 був здійснений державний переворот, заборонені всі політичні партії, а в серпні 1967 ухвалений спеціальний антикомуністичний закон «Про захист від комунізму». В умовах підпілля прошлі 12-й (1963) і 13-й (1969) з'їзди партії. Делегати представляли більше 100 тис. членів КПА. З'їзди висунули гасла організації боротьби мас, направленої на завоювання влади (мирним або немирним дорогою), створення народного, демократичного уряду. Після президентських і загальних виборів, що відбулися в березні 1973, в Аргентині була відновлена конституційна форма правління; у травні того ж року скасовані репресивні декрети, у тому числі що забороняє діяльність КПА.
Делегації КПА брали участь в міжнародних Нарадах комуністичних і робочих партій (1957, 1960, 1969, Москва). КПА схвалила документи, вироблені на цих нарадах.
КПА будується за принципом демократичного централізму. Найвищий орган партії — з'їзд, між з'їздами діяльністю партії керує ЦК, що обирає Виконавський комітет і Політичний секретаріат. Генеральний секретар — Х. Арнедо Альварес . ЦО(центральний орган) — газета «Нуестра палабра» («Nuestra Palabra»), теоретичний орган — журнал «Нуева ера» («Nueva Era»).
З'їзди Комуністичної партії Аргентини: 1-й Засновницький з'їзд Інтернаціональної соціалістичної партії (ІСП) — січень 1918, Буенос-Айрес; 2-й з'їзд ІСП — квітень 1919, Буенос-Айрес; 3-й з'їзд ІСП — квітень 1920; Надзвичайний з'їзд ІСП — грудень 1920, Буенос-Айрес; 4-й з'їзд КПА — січень 1922; 5-й з'їзд КПА — липень 1923; 6-й з'їзд КПА — липень 1924; 7-й з'їзд КПА — грудень 1925; 8-й з'їзд КПА — листопад 1928; 9-й з'їзд КПА — січень 1938; 10-й з'їзд КПА — листопад 1941, р. Кордова; 11-й з'їзд КПА — серпень 1946; 12-й з'їзд КПА — февраль—март 1963, р. Мар-дель-плата; 13-й з'їзд КПА — березень 1969, р. Мар-дель-плата.
Літ.: Кодовілья Ст, Статті і мови 1926—1956, [пер. с. ісп.(іспанський)], М., 1957; його ж. Вибрані статті і мови, [пер. з ісп.(іспанський)], М., 1970; Esbozo dehistoria del Partido Comunista de la Argentina, B. Aires, 1947; 50 aсos, Ст Aires, 1968.
