Колісниця, різновид колісного воза, що застосовувався при бойових діях, для тріумфальних, ритуальних і похоронних процесій, а також для спортивних змагань. Ритуальні і бойові До. зустрічаються при розкопках багатих могил кінця 3-го тисячоліття до н.е.(наша ера) і пізнішого часу (знахідки в Кише, Уре, Закавказзя і пр.). Відомі також зображення До. (глиняні і бронзові моделі, рельєфи, розписи), знайдена на значній території Євразія і Північної Африки.
Бойові До. широко застосовувалися у військах держав Древнього Сходу (Давнього Єгипту, Ассірії, Персії, Древнього Китаю, Індії і ін.). Воїни на бойових До. складали особливі загони, які діяли попереду або на флангах піхоти. Удар До. розстроював ряди ворога, а піхота, що слідувала за ними, завершувала його поразку. Бойові До. були декількох видів: на 2 колесах, що запрягалися одній або парою коней (один воїн управляв кіньми, а інші билися списами, мечами або стріляли з луков); на 4 колесах, що запрягалися четвіркою коней, до її дишел прикріплялися списи, до осей — коси, коні покривалися панциром.
В класичній Греції До., запряжена кіньми, застосовувалася переважно для спортивних змагань. У Римі найбільше значення придбали тріумфальні До., що призначалися для переможних імператорських ходів. У них запрягалося до 8 пар коней. В середні віки в Західній Європі уживалися бойові До. з високими міцними стінками, в яких прорізали бійниці; у таких До. поміщалися стрілки і навіть невеликі знаряддя.
