1) коротка пісенька, що нагадує частівку, жанр української народнопоетичної творчості. До. — римований двовірш або чотиривірш; кожен рядок має 14 складів з цезурою після 8-го складу.
Заспiвалі синi гори, зашумiлі pikі;
Закарпаття й Україна зєдналісь навikі!
До. поширена в західних областях УРСР. Т. Г. Шевченко поклав До. у основу свого тонічного вірша. Багато українських поетів користувалися ритмікою До. (І. П. Котляревський, О. Ю. Федьковіч, С. Ст Руданський, І. Я. Франке).
2) Український гуцулський масовий танець, що супроводжується жартівливою піснею. Музичний розмір: 2 / 4 . Темп жвавий.
Літ.: Українська радянська народна пicня, Львiв, 1950; Грiнченко М. О., Хоменко Ст Р., Коломійки i частівки, в кн.: Українська народна поєтічна творчicть, т. 1, Київ, 1958.
