Кокто (Cocteau) Жан (5.7.1889, Мезон-Лаффіт, департамент Сіна і Уаза, — 11.10.1963, Мійі-ла-форі, департамент Сіна і Уаза), французький письменник, кіносценарист. Член Французької академії (1955). Дебютував як поет-символіст. Поетична творчість До. періоду 1-ої світової війни 1914—18 і післявоєнних років виявляє тенденції, властиві кубо-футурізму і дадаїзму, — збірка «Вірші» (1920); надалі поезія До. розвивається від «неокласики» поеми «Церковний спів» (1923) до сюрреалізму збірка «Опера» (1927). Серед романів До. найбільш відомі «Самозванець Тома» (1923, російське переведення 1925) і «Важкі діти» (1929). До.-драматург намагався усучаснити античну і шекспірівську трагедії. Автор психологічної монодрами (вигляд драми, що виконується одним актором) «Людський голос» (1930, російський переведення 1971) і п'єси «Важкі батьки» (1938). З 30-х рр. До. працював як кіносценарист і кінорежисер (фільми «Орфей», 1950, «Кров поета», «Заповіт Орфея», 1960).
Соч.: Ceuvres complétes, v. I—II, Lausanne, 1947—51; Choix de poémes et bibliographic établis par Н. Parisot et P. Seghers. Nouv. éd . refondue et completée, [P., 1964; Cahiers [1—2, P., 1969—71]; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Проза і вірші, «Сучасний Захід», 1923, кн. 4 [див. ст. А. Ефроса — Три силуети (Аполлінер, Сандрар, Кокто)]; Важкі батьки, в збірці: П'єси сучасної Франції, М., 1960.
Літ.: Історія французької літератури, т. 4, М., 1963; Kihm J.-J., Cocteau, P., 1960; Brosse J., Cocteau [P., 1970] (є бібл.): Steegmuller F., Cocteau [L., 1970] (є бібл.); Chanel P., Album Cocteau [P., 1970].
