Київський театр імені Лесі Українки академічний російський драматичний УРСР, створений в 1926 з Другого державного драматичного театру УРСР ім. Леніна (який виник в 1919 на базі театру Соловцова, організованого в 1891). З 1941 носить ім'я Лесі Українки. Театр відкритий 15 жовтня 1926 спектаклем «Кінець Кріворильська» Ромашова. У театрі працювали актори: М. Ф. Романів, Ю. С. Лавров, М. До. Висоцкий, Л. І. Добржанськая, Д. Ст Зеркалова, Е. Ст Самойлов, Ст І. Освецимський, М. П. Стрелкова і ін.
Театр очолювали П. А. Рудін (1926—28), В. Б. Вільнер (1928—31), В. А. Неллі (1931—34), Л. М. Прозоровський (1934—36), Б. І. Вершилов (1936—38). Велику роль в становленні театру зіграв актор і режисер К. П. Хохлов (1938—54).
Кращі спектаклі: «Діти сонця» Горького (1937), «Кам'яний володар» Українки (1939), «Живий труп» Л. Н. Толстого (1940, в ролі Протасова — М. Ф. Романів), «Ходіння по муках» по А. Н. Толстому (1947), «Мораль пані Дульськой» Запольськой (1956), «Юність Поли Віхрової» (1959, по роману Леонова «Російський ліс»), «На дикому бреге» по Польовому (1965), «Розлом» Лавренева (1967), «На всякого мудреця досить простоти» Островського (1969), «Правда! Нічого, окрім правди!» Д. Аля (1969), «Поки гарба не перекинулася» Іоселіані (1972).
В трупі театру (1972): народний артист СРСР Ст Н. Добровольський народний артист УРСР Е. Е. Опалова, А. Р. Решітників, А. Н. Роговцева, Н. Н. Рушковський, А. М. Таршин, Д. В. Франько і ін. У 1946 театр нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. У 1966 йому привласнено звання академічного.
