Кишковий сік, секрет залоз тонкого і товстого відділів кишечника ; безбарвна або жовтувата рідина з лужною реакцією, з грудочками із слизу і спущених кліток епітелію. У людини за добу виділяється залежно від характеру живлення і стану організму 1—3 л До. с. Секреція До. с. відбувається безперервно унаслідок механічного роздратування слизистої оболонки вмістом кишечника — химусом . Щільність До. с. у людини і тварин вагається від 1,007 до 1,009. До складу соку входять вода, органічні і неорганічні речовини; щільний залишок (1,2—1,5%) схожий по складу з клітками спущеного епітелію. У ДО. с. в незначних кількостях виявлені ферменти : амілаза, сахараза, мальтаза, амінопептидаза, ентерокіназа, моногліцерідліпаза фосфатаза, нуклеотидаза і ін., відсутні лише в дистальних відділах товстої кишки. Регуляція кишкової секреції здійснюється нервовим і гуморальним дорогою. Парасимпатичний (холінергичеський) відділ вегетативної нервової системи стимулює, симпатичний (адренергічний) — гальмує секрецію До. с.
