Кедрів Михайло Миколайович [21.12.1893 (2.1.1894), Москва, — 22.3.1972, там же], радянський режисер, актор, педагог, народний артист СРСР (1948). Народився в сім'ї священика. Брав участь в любительських кухлях. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції вчився у Вільних художніх майстернях (з 1921 — Вхутемас(Вищі державні художньо-технічні майстерні)). У 1922 прийнятий в 2-у Студію МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького), з 1924 — в трупі МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького). Кращі ролі: Син Бін-в («Бронепоїзд 14-69» Вс. Іванова), Квасів («Хліб» Киршона), Манілов («Мертві душі» по Гоголеві), Захар Бардін («Вороги» М. Горького), Тартюф («Тартюф» Мольера) і ін. У мистецтві До. тонке відчуття художньої правди поєднувалося з глибоким збагненням соціальної суті характеру, м'якість артистичних засобів з яскравістю сценічного перевтілення, пластичною виразністю форми. У 30-х рр. До. почав працювати як театральний педагог і режисер. Його перша постановка «В людях» (1933, інсценування проїзв.(твір) М. Горького) міцно увійшла до репертуару театру, отримала високу оцінку самого автора. У 1936 До. очолив групу акторів МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького), що вивчали новий творчий метод До. С. Станіславського. На основі цієї експериментальної роботи До. поставив спектакль «Тартюф» Мольера (1939). Найближчий учень До. С. Станіславського, До. у своїй творчості спирався на останні новаторські відкриття свого вчителя («метод фізичних дій» і ін.), розкривав ідейний вміст спектаклю перш за все через мистецтво актора. У 1946—55 головний режисер, в 1960—70 голова художньої колегії МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького). Серед кращих спектаклів, поставлених До., «Глибока розвідка» Крону (1943; Державна премія СРСР, 1946), «Дядько Ваня» Чехова (1947), «Плоди освіти» Л. Н. Толстого (1951; Державна премія СРСР, 1952), «Третя патетична» Погодіна (1958), «Зимова казка» Шекспіра (1958), «Над Дніпром» Корнейчука (1961), «Ревізор» Гоголя (1967) і ін. З 1936 До. — режисер-педагог оперно-драматичної студії До. С. Станіславського; після смерті Станіславського — керівник Оперно-драматичною студії-театру імені До. С. Станіславського. З 1949 був педагогом-консультантом школи-студії імені В. І. Неміровіча-Данченко при МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького). Державна премія СРСР (1949, 1950). Нагороджений орденом Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.
Літ.: Владімірова 3. Ст, Кожен по-своєму, М., 1966, с. 9—56.
