Кедрів Михайло Сергійович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Кедрів Михайло Сергійович

Кедрів Михайло Сергійович [12(24) .2.1878 — 2.12.1941], радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1901. Народився в Москві в сім'ї нотаріуса. Вчився на юридичному факультеті Московського університету і в Демідовськом юридичному ліцеї в Ярославлі (1897—1902); виключався за участь в студентському русі. У 1901—02 член ярославської соціал-демократичної організації. У 1905 член комітету більшовиків і один з організаторів бойових дружин в Костромі. У 1906 в Петербурзі за завданням більшовицькій партії організував і очолив книжкове видавництво «Зерно». Неодноразово піддавався репресіям. У 1912 емігрував до Швейцарії, де закінчив медичний факультет Лозанського університету. У 1916, повернувшись до Росії, був військовою лікаркою на Кавказькому фронті. Після Лютневої революції 1917 голова Ради в Шерефхане (північний Іран). З травня 1917 в Петрограді член Військової організації при ЦК РСДРП (б) і Всеросійському бюро більшовицьких військових організацій, редактор газети «Солдатська правда», організатор газети «Робітник і солдат». З листопада 1917 член колегії Наркомату по військових справах, комісар по демобілізації старої армії. З серпня 1918 командувач військами Північно-східної ділянки Західної завіси, потім член РВС(Реввоєнрада) 6-ій армії Північного фронту. У 1919 голова Особливого відділу ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія) член колегії НКВД, уповноважений ЦК РКП (6) по Південному і Західному фронтах; учасник оборони Петрограду. У 1921—23 уповноважений СТО(Рада праці і оборони) по рибній промисловості Південного Каспія, член Бакинської ради. У 1924—25 працював у ВСНХ(Вища рада народного господарства) і Нарком-здраве. У 1926—27 помічник прокурора відділу військової прокуратури Верховного суду СРСР. У 1928—32 працював Президії Виконкому Червоного спортивного інтернаціоналу. З 1932 член Президії Держплану РРФСР. З 1934 директор Військово-санітарного інституту. Автор ряду робіт по історії партії і Громадянської війни 1918—20. Нагороджений орденом Червоного Прапора.

  Літ.: Вікторів І., Підпільник, воїн, чекіст, М., 1963; Сбойчаков М. І., Цибов С. І., Чистяков Н. Ф., М. С. Кедрів, М., [1878—1941], 1969.

 

М. С. Кедрів.