Карельська мова, мова карелів, відноситься до прибалтійсько-фінської підгрупи угро-фінських мов. На До. я. у СРСР говорять 92 тис. чіл. (1970, перепис). До. я. розпадається на три діалекти: карельський, ліввіковський, або олонецкий, і людіковський. Карельський діалект близький до фінської мови. Основні особливості До. я.: у складі фонем є дзвінкі b, d, g, z, шиплячі š, ž, č, (tš), є гармонія голосних, опозиція коротких і довгих голосних, чергування рівнів приголосних, агглютінатівность морфологічної системи, словотворення за допомогою суфіксів. Самий древній текст на До. я. датується 13 ст Карело-фінський епос «Кальовала» Е . Ленрот опублікував в 1835 (32 руни) і в 1849 (50 рун). З середини 20 ст карели користуються російською і фінською графікою.
Літ.: Макаров Р. Н., Карельська мова, в кн.: Мови народів СРСР, т. 3, М., 1966, с. 61—80.
