«Кальовала» («Kalevala»), карело-фінський народний епос, зведення епічних, весільних, заклинальних текстів. Зведений в єдине оповідання фінським ученим Е. Ленротом, головним чином з карельських, іжорських і фінських рун, записаних від Архипа Перттунена і ін. рунопевцев 1-ої половини 19 ст У 1835 опублікована перша композиція епосу (32 руни) і в 1849 — друга (50 рун).
Руни на сюжети, використані Ленротом в «До.», почали виникати вже в епоху родових буд. На древній основі епосу прибалтійсько-фінських племен пізніше розвинувся епос карельської народності. Поряд з казковими і героїчними сюжетами з'явилися мотиви трудових пісень, реалістичні описи побуту і звичаїв народу; у рунах гранично яскраво виражений пафос творчої праці. Руни «До.» у ідейно-художньому відношенні не поступаються найбільш розробленими епосам інших народів. Текст «До.» по виданню 1849 перекладений на російський, англійський, німецький, французький, шведський, японський і ін. мови.
Літ.: Кальовала. Карело-фінський епос. [Вступ. ст. О. Ст Куусинена], М., 1949; Карельські епічні пісні. [Предісл., підготовка текстів і коммент. Ст Я. Евсєєва], М. — Л., 1950; Евсєєв Ст Я., Історичні основи карело-фінського епосу, кн. 1—2, М. — Л., 1957—60; Krohn До., Kalevalan runojen historia Hels.,1903—10; його ж, Kalevalan kysymyksia, Hels., 1918; SetäIä E. N., Sammon arvoitus, Hels., 1932; Kalevalan runoutta..., Petroskoi, 1949; Haavio М., Väinämöinen, Porvoo, 1950; Kaukonen V., Vanhan Kalevalan kokoonpano t. 1—2, Hels., 1939—45; його ж, Elias Lönnrotin Kalevalan toinen painos, Hels., 1956: Kirjoittamaton kirjallisuns, Hels., 1963; Ruoppila V., Kalevala ja kansankieli, Hels., 1967; Kalevalaseuran vuosikirja..., Porvoo — Hels., 1970.
