Ленрот (Lônnrot) Еліас (9.4.1802, с. Самматті, — 19.3.1884, там же), фінський фольклорист. Син сільського кравця. Здобув медичну освіту. Професор фінської мови і літератури університету Хельсінкі. У 1827 захистив дисертацію на латинській мові: «Вяйнямейнен, бог древніх фіннів». У 1836 заснував перший у Фінляндії періодичний літературний журнал «Мехиляйнен» («Mehilainen»). Збирав і записував у народних співців східній Фінляндії і Карелії епічні і ліричні руни. По зібраних і оброблених матеріалах їм відтворений карело-фінський епос «Кальовала» (перша редакція 1835, друга доповнена 1849) і збірка ліричних рун «Кантелетар» (1840—41). Видав також збірки «Фінські народні прислів'я» (1842) і «Фінські народні загадки» (1844). Склав «Фінно-шведський словник» (1866—80).
Соч.: Flora Fennica. Suomen Kasvisto. Koelma, Hels., 1860.
Літ.: Каунконен Ст, Еліас Леннрот, великий учений карело-фінського народу, «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. Відділення літератури і мови», 1952, т. 11, ст 5; Maailman kirjat ja kirjailijat. Toim. T. Anhava, Hels., 1957; Tarkiainen V., Kauppinen E., Suomalaisen kirjallisuuden historia, 2 painos, Hels., 1961; Laitinen K., Suomen kirjallislius 1917—1967, 2 painos, Hels., 1970.
