Каледінщина
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Каледінщина

Каледінщина, контрреволюційний заколот в Донській обл. в жовтні 1917 — лютому 1918, піднятий Донським військовим урядом на чолі з отаманом А. М. Каледіним . Отримавши 25 жовтня (7 листопада) 1917 телеграму міністра юстиції меншовика Н. Н. Малянтовіча про озброєним повстанні в Петрограді, а потім вказівка начальника штабу Ставки генерала Н. Н. Духоніна про необхідності боротьби з Радянською владою, Каледін заявив, що «подасть в тісному союзі з урядами ін. козачих військ повну підтримку» Тимчасовому уряду, і до його відновлення узяв на себе всю повноту влади в Донської області. Встановивши зв'язок з українською Центральною радою, кубанським, терським і оренбурзьким військовими урядами, Каледін прагнув повалити Радянську владу і створити тимчасовий контрреволюційний уряд Росії. Довкола До. стали групуватися контрреволюційні елементи, що стікалися на Дон зі всіх кінців Росії, у тому числі лідери кадетів і монархістів П. Н. Мілюков, П. Би. Струве, М. Ст Родзянко. Генерали Л. Р. Корнілов, М. Ст Алексєєв, А. І. Деникін почали 2 (15) листопада формувати в Новочеркасське Добровольчу армію . У грудні в Новочеркасське був створений керівний контрреволюційний центр — «тріумвірат» (Алексєєв — Корнілов — Каледін). Ввівши військове положення, Каледін направив в кінці листопада військові частини для заняття пролетарських центрів і ліквідації Рад. 2 (15) грудня після 7-денних боїв бунтівники зайняли Ростов. Уряду США, Великобританії і Франції, бачивши в До. найбільш значну силу всеросійської контрреволюції, виразили готовність надати фінансову допомогу і прислали своїх представників до Новочеркасськ. «... Громадянська війна, почата кадетськи-каледінським контрреволюційним повстанням проти радянських властей, проти робітника і селянського уряду, остаточно загострила класову боротьбу і відняла всяку можливість дорогою формально-демократичним вирішити найгостріші питання, поставлені історією перед народами Росії...» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 35, с. 164). До. зростала в серйозну загрозу існуванню Сов. республіки. 25 листопада (8 грудня) СНК(Рада Народних Комісарів) звернувся до трудовому козацтву із закликом активно виступити проти контрреволюції; була скасована обов'язкова військова повинність для козаків і їм наданий ряд пільг. Для боротьби з До. і Центральною радою був створений Південний революційний фронт (штаб в Харкові) під командуванням Ст А. Антонова-Овсєєнко. 25 грудня 1917 (7 січня 1918) сов.(радянський) війська почали настання від Горловки (загін Р. Ф. Сиверса), Луганська (загін Ю. Ст Сабліна), на міллеровськом напрямі (загін Р. До. Петрова), від станиці Тіхорецкой (загони А. І. Автономова). Вони були підтримані повстаннями робітників і трудовим козацтвом. Велику роль в ліквідації До. зіграв Донський козачий військово-революційний комітет (голова Ф. Р. Назимків, секретар М. Ст Крівошликов), утворений на тому, що відбувся 10—11 (23—24) січня 1918 з'їзді фронтового козацтва в станиці Каменськой. 24—25 лютого революційні війська звільнили Ростов і Новочеркасськ. Залишки контрреволюційних козаків в главі з отаманом П. Х. Поповим пішли в Сальськие степу, а Добровольча армія на чолі з генералом Корніловим відступила на Кубань. На Доні утворилася Донська радянська республіка у складі РРФСР. В. І. Ленін розглядав ліквідацію До. як першу перемогу над контрреволюцією в Громадянській війні (див. там же, т. 45, с. 168).

загрузка...

  Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 35; Антонов-Овсєєнко Ст А., Записки про громадянську війну, т. 1, М., 1924; Жовтнева революція на Доні. Сб. ст., Ростов н/Д., 1957; Берз Л. І. і Хмельовський До. А., Героїчні роки. Жовтнева революція і громадянська війна на Доні, Ростов н/Д., 1964; Полікарпов Ст Д., Каледінщина і її ліквідація, «Військово-історичний журнал», 1968 № 3.

  Ст Д. Полікарпов.