Карбонарії (від італ.(італійський) carbonaro, буквально — вугільник, від латів.(латинський) carbo — вугілля), члени однойменного таємного політичного суспільства, що виникло на Півдні Італії на початку 19 ст, в епоху наполеонівського панування. Назва пов'язана з легендою про походження До. від середньовічних вугільників.
Після 1815 рух До. поширилося у всіх італійських державах. Особливо широкого розмаху воно досягло в Королівстві обидві Сицилій. В русі брали участь різнорідні соціальні сили — від ліберального дворянства до нижчого духівництва, селян і ремісників. Керівною силою руху До. була буржуазія, а також особи вільних професій і офіцери. Найважливішими цілями руху До. були національне звільнення (спочатку від французького, а потім від австрійського гніту, що виявлявся в тій або іншій мірі по всій Італії) і конституція. Більшість До. належало до прибічників конституційній монархії, радикальна меншість висувала республіканські вимоги. Структура суспільства До. у основних межах повторювала структуру масонської організації з її ієрархією, складною обрядовостью і символікою. Спочатку були дві головні міри присвячення — «учень» і «майстер», згодом число мір зросло до 9. Нижчі вічка До. — «дочірні венти» — підкорялися «материнськими вентам», якими, у свою чергу, керували високі венти, що знаходилися в найбільш крупних містах Італії. Засідання венти супроводилося безліччю символічних обрядів: при прийомі нових членів розігрувалася яскрава емоційна сцена принесення в жертву Христа, що вважалося заступником карбонаріїв, і тому подібне
До. очолювали буржуазну революції 1820—1821 в Королівстві обидві Сицилій і в Пьемонте. Після придушення цих революцій австрійськими військами послідували жорстокі розправи з К. Однако незабаром в Королівстві обидві Сицилій відродилося так званий неокарбонарськоє рух, що існував до кінця 40-х рр. До. брали участь в революційних повстаннях 1831 в Романье, Парме і Модене.
Під впливом італійського карбонаризму в 1820—21 виник рух До. у Франції, в Швейцарії, на Балканах. Головною метою французького До. було скидання династії Бурбонів; всі їх спроби підняти повстання закінчилися крахом; До. брали участь в Липневій революції 1830 і в революційному русі 30-х гг.; потім вони влилися в таємні республіканські суспільства.
Літ.: Ковальськая М. І., Рух карбонаріїв в Італії. 1808—1821, М., 1971; Канделоро Дж., Історія сучасної Італії, пер.(переведення) з італ.(італійський), т. 1—2, М., 1958—61; Верти Дж., Демократи і соціалісти в період Рісорджіменто, пер.(переведення) з італ.(італійський), М., 1965; Lepre A., Larivoluzione napoletana del 1820—1821, Roma, 1967; Witt J., Les sociétés secrètes de France et d''ltalie.... P., 1830; Calmette A., Les carbonari en France sous la Réstauration «La révolution de 1848», P., 1912—14, année 9, р. 402—17, année 10, р. 52—73.
