Караєв Кара Абульфаз огли (р. 5.2.1918, Баку), радянський композитор і громадський діяч, народний артист СРСР (1959), академік АН(Академія наук) Азербайджанською РСР (1959). Член КПРС з 1949. У 1946 закінчив Московську консерваторію по класу композиції Д. Д. Шостаковича. Був художнім керівником Азербайджанської філармонії, керівником сектора музики інституту азербайджанського мистецтва.
Музика До. — художника-новатора пройнята високим етичним сенсом, філософськи значительна, її основна тема — боротьба за прекрасне в житті людини. До. активно розвиває кращі традиції світового і національного мистецтва, шукає нові виразні засоби. Крупним досягненням радянської музики є його балети — «Сім красунь» по мотивах Низами (пост. 1952, Баку) і «Стежкою грому» (пост. 1958, Ленінградського театр опери і балету ім. С. М. Кирова, Ленінська премія, 1967). До. — автор трьох симфоній (особливо значительна 3-я симфонія — 1965), концерту для скрипки з оркестром (1967). Серед ін. симфонічних творів: сюїти з балетів «Сім красунь» і «Стежкою грому», поема «Лейлі і Меджнун» (1947; Державна премія СРСР, 1948), «Албанська рапсодія» (1952), симфонічні гравюри «Дон Кихот» (1960) і ін. Автор опери «Батьківщина» («Ветен», спільно з Дж. Гаджієвим, пост.(постанов) 1945; Державна премія СРСР, 1946), романсів, струнного квартету (1947), твори для скрипки і фортепіано, музики до драматичних спектаклів (більше 20), у тому числі «Антоній і Клеопатра» Шекспіра (премія ім. М. Ф. Ахундова, 1965), і фільмам (більше 20). З 1946 веде педагогічну роботу, з 1957 професор Азербайджанської консерваторії (у 1949—52 директор). Серед учнів До. — Р. Гаджієв, А. Бабаїв, А. Меліков і ін. З 1953 очолював Союз композиторів Азербайджанської РСР, з 1962 секретар Союзу композиторів СРСР. Депутат Верховного Ради СРСР 5—8-го скликань. Нагороджений орденом Леніна, орденом Жовтневої Революції і орденом Трудового Червоного Прапора.
Літ.: Карагичева Л., Кара Караєв, М., 1968; Кара Караєв. Бібліографія, Баку, 1969.
