Каратауський фосфорітоносний басейн, один з найбільших басейнів світу, розташований на території Джамбулськой і Чимкентом областей Казахської РСР. Є смугою завдовжки більше 120 км. і шириною до 25 км., що протягується уздовж північно-східного схилу хребта Каратау. Освоєння фосфорітов почалося в роки Великої Вітчизняної війни. Фосфоріти приурочені до чулактауськой свиті нижнього кембрію. Загальна потужність продуктивного горизонту досягає 60 м-коду, а сумарна потужність фосфорітних пластів до 30—35 м. Вміст P 2 O 5 в кращих мономінеральних або карбонатних рудах досягає 25—30%. Рудний пласт розірваний декількома подовжніми і поперечними тріщинами на самостійні ділянки (близько 45), що є окремими родовищами.
Загальні балансові запаси руд басейну складають 1,6 млрд. т. В 1970 розроблялися три родовища: Аксайськоє і Жанатас — відкритим способом, а Чулактау (нині передмістя м. Каратау) — підземним способом системою підповерхових штреків.
В місті Каратау працює гірничо-хімічний комбінат, що випускає фосфорітную муку і концентрат флотації з вмістом P 2 O 5 більше 28, а також товарну руду з P 2 O 5 більше 23% (негативною якістю руд є високий вміст в них окислу магнію); у Джамбуле — заводи суперфосфатний і подвійного суперфосфату. По 5-річному плану розвитку народного господарства СРСР на 1971—75 передбачено значно збільшити потужності по видобутку фосфорітов в До. ф. би., завершити будівництво фосфорного заводу Чимкента і Джамбулського заводу подвійного суперфосфату.
