Кара-Тепе, Каратепе (тюрк. — чорний горб), 1) горб в Южой Туркменії, в 4 км. до С. від же.-д.(железнодорожний) станції Артик, де знайдені залишки поселення осілих землеробів епохи енеоліта (5—3-і тис. до н.е.(наша ера)). Площа близько 15 га. Розкопки велися в 1952 і 1955—63. У нижніх шарах знайдена кераміка з однобарвним розписом, фігурки жінок, що стоять, мідні знаряддя. Середні шари характеризуються керамікою з двобарвною розписом, появою багатокімнатних будинків з сирцового цеглини. Стратіграфія До.-Т. знаходить паралелі в Анау і Намазга-Тепе . У верхньому шарі (кінець 4 — почало 3-го тис. до н.е.(наша ера)) розкопано декілька багатокімнатних будинків — жител большесемейних общин. У них знайдені судини з геометричними узорами і малюнками людей, тварин і птиць; теракотові статуетки чоловічих і жіночих божеств; кам'яний амулети-друк, мідні знаряддя і ін. Матеріали До.-Т. вказують на зв'язку енеоліта Південної Туркменії з аналогічними пам'ятниками Ірану, Афганістану і Індії.
Літ.: Массон Ст М., Кара-депе в Артика, в збірці: Тр. Археологічній комплексній експедиції Південно-Туркменістану т. 10, Аш., 1960.
2) Горб в р. Джейхан, в 22 км. до Ю.-В.(південний схід) від р. Кадірлі (Туреччина), де були відкриті розвалини міста 9—7 вв.(століття) до н.е.(наша ера) (розкопки ведуться з 1947). У цитаделі розкопано двоє воріт і частково палац. Ворота прикрашені кам'яними рельєфами із зображеннями різних сцен: ритуальних, полювання, морської битви, музикантів і ін. Рельєфи характерні для новохеттського мистецтва. Знайдений ієрогліфічний напис (8 ст до н.е.(наша ера)) на хеттськом і ханаанських мовах, що дозволяє передбачати, що До.-Т. входив в склад держави данунітов, що підпорядкував на початку 1-го тис. до н.е.(наша ера) хеттськие поселення на Ю.-В.(південний схід) Малій Азії.
Літ.: Mellink М. J., Karatepe, «Bibliotheca orientalis», 1950, Jg 7 № 5; Bossert H. Th., Die phönizisch-hethitischen Bilinquen vom Karatepe, «Oriens», 1948, v. 1 №2.
