Каракалпацька мова, мова каракалпаків, основного населення Каракалпацької АССР; каракалпаки живуть також в Хорезмськой і Ферганських областях Узбецької РСР, Ташаузськой області Туркменської РСР, Казахською РСР і в Афганістані. Число тих, що говорять. я. 228 тис. чіл. (1970, перепис). Відноситься до кипчакськой групи тюркських мов. Основні діалекти: північно-східний і південно-західний. Для До. я. характерна заміна загальнотюркських «ч» і «ш» відповідно «ш» і «с» (каш- — «втікати» замість кач-, бас — «голова» замість баш), що зближує його з ногайським і казахськими мовами. Літературний До. я. формувався після Великої Жовтневої соціалістичної революції. Писемність До. я. до 1928 — на базі араб.(арабський) алфавіту, з 1928—40 — на латинській основі, з 1940 — на російській.
Літ.: Малов С. Е., Нотатки про каракалпацьку мову, Нукус 1966; Баскаків Н. А., Каракалпацька мова, т. 1—2, М. — Л., 1951—52; Убайдуллаєв До., Хезірги заман каракалпак тілі. Фонетика, Якісь, 1965; Берд і Муратов Е., Хезірги заман каракалпак тілінін, лексикологияси, Нокис, 1968; Каракалпацько-російський словник, під ред. Н. А. Баськакова, М., 1958; Російсько-каракалпацький словник, під ред. Н. А. Баськакова, М., 1967; Menges До., Qaraqalpaq grammar, t. 1 — Fonologia, N. Y., 1947.
