Кантемір Дмитро Костянтинович [26.10.1673, Молдавія, — 21.8(1.9) .1723, маєток Дмітровка Харківської губернії], вчений і політичний діяч Молдавії і Росії. Виучувався в Константинопольській греко-латинській академії. Син молдавського господаря Костянтина Кантеміра, з 1710 молдавський господарь. У 1711 уклав таємний договір з Петром I про союз проти Туреччини і перехід Молдавії до складу Росії. Після невдалого Прутського походу 1711 Петра I До. і 4 тис. Молдавії пішли до Росії. До. став радником пануючи по східних питаннях, отримав титул князя і маєтки на Україні. У 1714 був вибраний член Берлінської академії наук; брав участь в Персидському поході 1722—23 . Майже всі праці До. написані в Росії, і на них зробили великий вплив петровськие реформи. До. — автор ряду історичних («Історичний, географічний і політичний опис Молдавії», «Хроніка стародавності романо-молдо-влахов», «Історія піднесення і занепаду Оттоманської імперії») і філософських («Метафізика», «Ієрогліфічна історія», «Верховний суд або суперечка мудреця зі світом або тяжба душі з тілом») робіт. Патріотизм, віра в прогресивну роль Росії на Балканах і можливості економічного розквіту Молдавії пронизують всі історичні роботи До.
Літ.: Історія Молдавської РСР, 2 видавництва, т. 1, Киш., 1965, с. 360—62; Ермуратський Ст Н., Суспільно-політичні погляди Д. Кантеміра, Киш., 1956; Історія філософії в СРСР, т. 1, М., 1968, с. 452—460.
