Камал Галіаськар (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище Галіаськар Камалетдінов) [25.12.1878 (6.1.1879), Казань, — 8.6.1933, там же], татарський радянський письменник і громадський діяч. Народився в сім'ї кустаря. У 1901 випускав газету «Тераккий» («Прогрес»), організував видавництво «Мегаріф» («Освіта»). З 1906 працював в газеті «Азад» («Свобода»), потім — «Азад халик» («Вільний народ»), де друкувалися статті, що пропагують ідеї марксизму. Був видавцем і редактором сатиричного журналу «Яшен» («Блискавка», 1908—09), працював в газеті «Юлдуз» («Зірка», 1907—17). Друкувався з 1900. Найважливіші твори — драма «Нещасний хлопець» (1907, 2-й варіант), комедії «Із-за дарунку» (1908), «Коханка» (1911), «Таємниці нашого міста» (1911), «Банкрот» (1912, русявий.(російський) пер.(переведення) 1944) — різко батожили пороки буржуазного суспільства. Після Жовтневої революції До. писав сатиричні вірші, співробітничав в газеті «Еш» («Праця»), «Кизил байрак» («Червоний прапор»). Перевів на тат.(татарський) мова «Ревізора» Н. Ст Гоголя, «Грозу» А. Н. Островського і «На дні» М. Горького.
Соч.: Есерлер, (М. Гайнулліннин суз баши белен), т. 1—2, Казан, 1950—51.
Літ.: Гайнуллін М., Татарська література і публіцистика початку XX століття, Каз., 1966; Халіт Р., Татар Едебіятинда реалізм месьелелере, Казан, 1948; Камал Е., Халик драматурги Р. Камал Казан, 1950; Хисметуллін Х., Галіесгар Камал, Казан, 1969.
