Камал Шаріф (псевдонім; справжнє прізвище Байгильдієв) [16(28) .2.1884, дер.(село) Пішля, нині Мордовською АССР, — 22.12.1942, Казань], татарський радянський письменник і драматург, заслуженого на діяча мистецтв Татарською АССР (1940). Член КПРС з 1919. Народився в сім'ї служителя культу. Був чорноробом і шахтарем. У Петербурзі (1905) співробітничав в газеті «Нур» («Промінь»), де опублікував свої статті і вірші. Перша збірка віршів «Голос» вийшов в 1906. У новелах 1909—12 («Пробудження», «У пошуках щастя», «На чужині»), в повести «Чай» (1915). реалістично показав життя сезонних робітників, рибаків і шахтарів. Комедія «Хаджі Ефенді одружується» (1915) стала тат.(татарський) класикою. До. — автор реалістичних романів «На зорі» (1927), «Коли народжується прекрасне» (1937, русявий.(російський) пер.(переведення) 1957). У драматичних творів «Вогонь» (1928), «Гори» (1932), «За туманом» (1934) До. змалював будівництво соціалізму в місті і селі. Нагороджений орденом Леніна.
Соч.: Есерлер, т. 1—4, Казан, 1951—56.
Літ.: Хисматуллін Х., Шаріф Камал, в кн.: Історія татарської радянської літератури, М., 1965; Гайнуллін М., Татарська література і публіцистика початку XX століття, Каз., 1966; Ніг'метуллін Е., Шеріф Камал, Казан, 1964.
