Каманін Микола Петрович [р. 5(18) .10.1908, Меленки, нині Володимирської області], радянський військовий діяч, генерал-полковник авіації (1967), Герою Радянського Союза (20.4.1934). Член КПРС з 1932. Народився в сім'ї чоботаря. Закінчив Ленінградську військово-теоретичну льотну школу (1928), після чого вступив добровольцем в Червону Армію. У квітні 1934 брав участь як льотчик в порятунку експедиції затонулого в Арктиці пароплава «Челюськин». Закінчив Вищу військово-повітряну академію (1938), командував авіаційною бригадою. Учасник радянсько-фінляндської війни 1939—40. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 з травня 1942 командував 5-м-код штурмовим авіаційним корпусом, що діяв при звільненні України, Польщі, Румунії, Угорщини і Чехословакії. Закінчив Академію Генштабу (1950). У 1966—72 працював в Головному штабі ВПС(військово-повітряні сили); керував підготовкою космонавтів. З 1972 у відставці. Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 2-ій мірі, орденами Кутузова 2-ої міри і Червоної Зірки, декількома іноземними орденами, а також медалями.
Соч.: Льотчики і космонавти, М., 1972.
Літ.: Нагорний А. І., Травкин Ст, Землі Володимирської багатирі, Ярославль, 1967, с. 163—67, 408; Ребров М., Пароль його життя, в кн.: Бійці ленінської гвардії, М., 1967.
