Калькуляція (лат. calculatio, від calculo — вважаю, підраховую), числення собівартості одиниці продукції або виконаної роботи. До. — один з основних показників плану і звіту за собівартістю, що виражає витрати підприємства в грошовій формі на виробництво і реалізацію одиниці конкретного вигляду продукції, а також на виконання одиниці робіт (перевезення, ремонт і ін.) в промисловості і ін. галузях народного господарства.
Планові До. складаються на планований період на основі прогресивних норм витрат праці і засобів виробництва, що відображають подальший технічний прогрес і поліпшення організації виробництва і праці. Звітні До. обчислюються на основі даних обліку і характеризують фактичний рівень витрат. Нормативні До. — різновид поточних планових До., складаються) ряду галузей у зв'язку з нормативним методом обліку витрат. У їх основі лежать поточні, такі, що діють норми, що характеризують в основному досягнутий рівень витрат. Проектні До. — різновид перспективних планових К.; необхідні поряд з іншими показниками для визначення ефективності капітальних вкладень і нової техніки.
До. є важливим засобом здійснення режиму економії і контролю рублем. Вона дає можливість зіставляти рівні собівартості і рентабельності підприємств, що виробляють однакові вироби, правильно вирішувати питання спеціалізації, розміщення виробничої програми по підприємствах, матеріально-технічного постачання і ін. Складання планових До. на основі прогресивних норм — необхідна умова встановлення обгрунтованих оптових цін в промисловості і в ін. галузях народного господарства. До. собівартості продуктів сільського господарства використовуються для планерування закупівельних цін .
До. складаються по видах продукції. У ДО. основні види витрат обчислюються залежно від їх призначення. На промислових підприємствах виділяються: витрати, пов'язані безпосередньо з технологічним процесом виготовлення конкретних видів виробів, тобто витрати на сировину і матеріали, паливо і енергію на технологічні цілі; зарплата виробничих робітників і відрахування на соціальне страхування; витрати на підготовку і освоєння виробництва; витрати за змістом і експлуатації устаткування, що включають його амортизацію, поточний ремонт і др.; загальноцехові і загальнозаводські витрати, тобто загальногосподарські, в значній частині адміністративно-управлінські витрати; інші виробничі витрати, що включають витрати на науково-дослідні і дослідні роботи, стандартизацію і ін. У звітній До. виділяються непродуктивні витрати (втрати від браку). В цілому по підприємству До. включають також позавиробничі витрати до складу яких входять витрати по реалізації. Єдина класифікація витрат конкретизується в окремих галузях з врахуванням їх особливостей.
Величина витрат по основних статтях До. визначається наступними чинниками. Витрати на сировині, матеріали, паливо і енергію залежать від їх витрати на одиницю продукції, складу цін і транспортно-заготівельних витрат. Розмір зарплати в До. визначається рівнем продуктивності праці і середньою зарплатою виробничих робітників. Витрати за змістом і експлуатації устаткування, загальноцехові, загальнозаводські і позавиробничі витрати на одиницю продукції залежать від обгрунтованості сум цих витрат по основних статтях, передбачених в кошторисах, і розміру випуску продукції.
Витрати, що входять в До., залежно від способу їх числення, діляться на прямі і непрямі. До прямих відносяться витрати, визначувані на одиницю продукції або по окремих ділянках виробництва на основі норм і даних прямого обліку; до непрямих — витрати, що враховуються і плановані в цілому на виробництво і розподілювані тим або іншим способом між цехами і ділянками виробництва, готовою продукцією і незавершеним виробництвом, видами виробів.
Літ.: Бунімовіч Ст, Калькуляція собівартості промислової продукції, М., 1967; Щенят С., Бухгалтерський облік в промисловості, М., 1969, гл.(глав) 5.
