Кайнар (Kainar) Йосеф (29.6.1917, Пршеров, — 16.11.1971, Добржіш), чеський поет. Народився в сім'ї залізничника. Вчився на філософському факультеті Празького університету (1937—39). З 1969 очолював Підготовчий комітет Союзу чеських письменників. У віршах До. періоду 2-ої світової війни 1939—45, включених в збірки «Випадки і мініатюри» (1940), «Нові міфи» (1946), «Долі» (1947), виражено трагічне світовідчування, навіяне роками йому.(німецький) окупації, абсурдністю буржуазних стосунків. У післявоєнний період До. — активний учасник соціалістичних перетворень. Його вірші розкривають поезію трудових буднів, викривають міщанку, рутину (збірки «Велика любов», 1950; «Чеська мрія», 1953; «Людину люблю я гіркою любов'ю», 1959; «Лазар і пісня», 1960). До. — автор дотепних віршованих фейлетонів, пісень, куплетів (збірки «Мої блюзи», 1966; «Останні вісті», 1971), п'єс («Убу повертається, або Рубці не залишаться», 1949; «Покійний Насреддін», 1959, і ін.), віршів і казок для дітей. Переводив твору Ст Ст Маяковського, Р. М. Рільке. Державна премія ім. К. Готвальда (1953).
Літ.: Hájek J., [J. Kainar], у його кн.: Osudy а cíle, Praha, 1961, с. 94—107: Opelík J., [J. Kainar], у його кн.: Jak číst poesie, Praha, 1963, с.148— 65.
