Кабакчиев Хрісто Стефанов (2.1.1878, Галац, Румунія, — 6.10.1940, Москва), діяч болгарського і міжнародного робочого руху, публіцист. Народився в сім'ї вчителя. У 1894 — один з організаторів студентських соціалістичних кружків в Габрово. У 1897 вступив в Болгарську робочу соціал-демократичну партію (БРСДП). Вчився на медичному факультеті університету в Монпелье (Франція, 1897), юридичному факультеті Женевського університету (1898—99, 1901), юридичному факультеті Софійського університету (закінчив в 1904). У 1905—28 спочатку член ЦК БРСДП (тісних соціалістів; т. с.), потім (з 1919) член ЦК компартії Болгарії (БКП). У 1910—23 головний редактор ЦО(центральний орган) партії газети «Работнічеськи вісник». Був делегатом від БРСДП (т. с.) на, Копенгагенського (1910) і Базелі (1912) конгресах Штутгарту (1907) 2-го Інтернаціоналу. У 1914—23 депутат Народного зібрання. Брав участь в роботі 2-го (1920) 3-го (1921), 4-го (1922) і 6-го (1928) конгресів Комінтерну. Переклав ряд робіт В. І. Леніна болгарською мовою. У 1920 особисто познайомився с В. І. Леніном. У 1923 став політичним секретарем БКП. Активно брав участь в підготовці Вересневого антифашистського повстання 1923 . З вересня 1923 до лютого 1926 знаходився в тюремному висновку. В кінці 1926 емігрував до Відня, а в травні 1927 — в СРСР. Працював в болгарському представництві Комінтерну і в Інтернаціональній контрольній комісії, членом якої був заочно вибраний на 5-м-коді конгресі (1924). Викладав в Міжнародній Ленінській школі і Комуністичному університеті. З 1928 член ВКП (б), був науковим співробітником інституту Маркса — Енгельса — Леніна, а з 1935 — інституту історії АН(Академія наук) СРСР. Розробляв проблеми історії БКП, історії Болгарії і ін. балканських країн і міжнародного робочого руху. Доктор історичних наук (1935).
