Зімон, Симон (Simon) Гюнтер (11.5.1925, Берлін, — 25.6.1972, там же), німецький актор театру і кіно (ГДР). У 1947 закінчив студію при «Хеббель-театрі» (Берлін). У 1948—50 працював в Штатетеатре (Шверін). З 1951 знімався в кіно, одночасно виступав в театрах Дрездена, Лейпціга, Берліна. На сцені їм створені ролі в творах класичного репертуару: Валентин, Бомарше («Фауст», «Клавіго» Гете), Бенедикт («Багато шуму ні з чого» Шекспіра), Яків («Єгор Буличев та інші» Горького), а також в п'єсах сучасних німецьких авторів: Стонавськи, Ван, Юпп («Матроси з Каттаро», «Тай-Янг прокидається», «Бургомістр Ганна» ф. Вольфа); радянських драматургів — Рибаків («Кремлівські куранти» Погодіна). Перша робота в кіно — Вайман у фільмі «Засуджене село» (1951; у радянському прокаті «Непрошені гості»). Велику популярність здобув створений їм у фільмах «Ернст Тельман — син свого класу» (1954) і «Ернст Тельман — вождь свого класу» (1955) образ Тельмана; премія 9-го Міжнародного кінофестивалю в Карлові-варі за кращого виконання чоловічої ролі. Знімався також у фільмах: «Тоді в Парижі» (1955), «Моя дружина музичить» (1956; у радянському прокаті «Моя дружина хоче співати»), «Гімн матросів» (1958), «Дружина Лота» (1965), «Героїн» (1968), «Червона капела» (1971) і ін. Національна премія ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1954, 1969).
