Зілоті Олександр Ілліч [27.9(9.10). 1863, Харків, — 8.12.1945, Нью-Йорк], російський піаніст, музичний діяч, диригент, педагог. Вчився в Н. С. Зверева і Н. Г. Рубінштейна (фортепіано), в П. І. Чайковського (теорія) в Московській консерваторії, потім у Ф. Аркуша у Веймаре. У 1888—91 викладав фортепіано в Московській консерваторії; серед учнів — С. Ст Рахманінов, А. Б. Гольденвейзер. Заснував постійні камерні і симфонічні концерти, т.з. «Концерти Зілоті» в Петербурзі (1903), «Загальнодоступні концерти» (1912), «Народні безкоштовні концерти» (1915), що здійснювали освітні завдання, а також «Російський музичний фонд» (1916) для допомоги музикантам, що мають потребу (при сприянні А. М. Горького). З 1922 жив в США, викладав гру на фортепіано в Джульярдськой музичній школі (Нью-Йорк). Пропагував як піаніст головним чином вигадування І. С. Баха і К. Дебюссі. Володів високою виконавською культурою широтою музичних інтересів. Виступав як диригент і в ансамблі з найбільшими скрипалями і віолончелістами (Л.С. Ауером, А. Ст Вержбіловічем; Е. Ізаї, П. Касальсом). Автор обробок і редактор вигадувань для фортепіано.
Соч.: Мої спогади про Ф. Аркуші, П., 1911.
Літ.: Олександр Ілліч Зілоті. Спогади і листи, Л., 1963.
