Зільбер Лев Олександрович [15(27). 3. 1894, Ведмідь, нині Солецкого району Новгородської області, — 10.11.1966, Москва], радянський мікробіолог, вірусолог і імунолог, академік АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1945). Закінчив університети Петрограду (1915) і Московського (1919). З 1921 — в інституті мікробіології Наркомздрава в Москві. З 1939 завідувач відділом вірусології і з 1945 — відділом імунології і злоякісних пухлин в інституті епідеміології і мікробіології ним. Н. Ф. Гамалєї АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР). Основні праці — по мінливості мікроорганізмів, імунітету, у тому числі по термостабільності антигенів, антитіл і комплементу. Описав (1937, спільно із співробітниками) невідоме раніше вірусне захворювання — далекосхідний кліщовий енцефаліт, відкрив його збудника і встановив його епідеміологію. З 1945 займався обгрунтуванням і розробкою вірусної теорії походження раки. Державна премія СРСР (1946); у 1967 З. посмертно присуджена Державна премія СРСР (спільно з Р. Я. Молдавським для Світла) за відкриття патогенності вірусу курячої саркоми Раусу для ін. класів тварин (цикл робіт, опублікованих в 1957—66). Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Параїммунітет, М., 1928; Вірусна теорія походження злоякісних пухлин, М., 1946; Вчення про віруси М-код.,1956; Основи імунології, 3 видавництва, М., 1958.
