Зоф В'ячеслав Іванович (грудень 1889 — 20.6.1937), радянський військовий і державний діяч. Народився в м. Дубно, нині Рівненської області. За національністю чех. У революційному русі з 1910, член Комуністичної партії з 1913. Під час 1-ої світової війни 1914—18 працював слюсарем на Сестрорецком збройовому заводі, де очолював більшовицьке підпілля. Після лютого революції 1917 керував більшовицькою організацією Сестрорецка і був депутатом ради Петрограду. У липні 1917 за дорученням ЦК РСДРП (б) підготував для В. І. Леніна посвідчення на ім'я робітника К. П. Іванова і організував його переїзд з Петрограду в Розлив, а потім здійснював зв'язок Леніна з ЦК. У 1918—19 комісар бригади і дивізії, начальник постачання 3-ої армії Східного фронту. У 1919—20 член РВС(Реввоєнрада) Балтійського флоту і член комітету оборони Петрограду. У 1921—1924 комісар при головнокомандуючому морськими силами Республіки. З грудня 1924 по 1926 начальник ВМС(військово-морські сили) і член РВС(Реввоєнрада) СРСР. У 1927—29 голова Совторгфлота. У 1930—31 заступник наркома шляхів сполучення, з 1931 1-й заступник наркома водного транспорту. Нагороджений орденом Червоного Прапора.
