Зохраб Грігор [14(26) .6.1861, Константинополь, — 19.7.1915], вірменський письменник, публіцист, критик, політичний діяч. Жив в Туреччині. У 1908—15 член турецького парламенту і член Національних зборів при Вірменському патріархаті. Друкуватися почав в 1878. Зачинає жанру новели в західно-вірменській літературі. У новелах «Прізвище архімандрита» (1887), «Жіноча лікарка» (1888), «Нерсес» (1888), «Буривши» (1889), «Прости господи» (1890), «Борг батька» (1892) і ін. З. викривав пожадливість капіталістів і лихварів, вдачі дворянської і буржуазної сім'ї. Він намалював образи представників «низів» («Аїнка», 1892, «Тефарік», 1892), розкривав виразки сучасного суспільства, захищав жертви соціальної нерівності: «Постал» (1901), «Небіжчик» (1901), «Магдалина» (1902), «Акопік» (1904), «Церковний двір» (1908) і ін. З. властиві динамічна манера оповідання, простота і витонченість стилю.
З. створив літературні портрети письменників і громадських діячів, нариси про Європу («Сторінки з щоденника мандрівника», 1909—13). Його останнє твори «Листа з поля бою» (1914) направлено проти німецького імперіалізму. Загинув під час організованої турецьким урядом різни вірмен.
Соч.: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Новели, [Послесл. А. Сала-хяна], М., 1962.
