Зощенко Михайло Михайлович [29.7 (10.8) .1895, Петербург, — 22.7.1958, Ленінград], російський радянський письменник-сатирик. Будучи студентом юридичного факультету Петербурзького університету, пішов добровольцем на фронт 1-ої світової війни 1914—18. Був поранений і демобілізований в чині штабс-капітана. У 1918 вступив добровольцем в Червону Армію. Друкуватися почав в 1922. Належав до літературної групи «Серапіонови брати» . Перша книга З. «Розповіді Назара Ілліча, пана Синебрюхова» (1922) і розповіді, що послідували за нею, принесли авторові широку популярність. У них від імені героя розповідача повествуєтся про міщан, що намагаються освоїтися в нових умовах, упевнених в тому, що революція здійснилася, щоб забезпечити їм безжурне існування. Часто автор протиставляє дурощі, грубості і егоїзму своїх «героїв» мрії про світлу дружелюбність і душевною тонкощі, якими будуть пройняті стосунки між людьми в майбутньому (розповіді «Страждання Вертера», 1933, «Вогні великого міста», 1936, і ін.).
Значне місце в творчості З. займають фейлетони, в яких письменник безпосередньо відгукується на реальні події дня. З. належать також крупні твори, всілякі по жанру і манері оповідання; повести «Мішель Синягин» (1930), «Повернена молодість» (1933), «Блакитна книга» (1934) «Керенський» (1937), «Тарас Шевченко» (1939), а також п'єси сатиричного характеру: «Парусиновий портфель» (1939) і «Хай невдаха плаче» (1946). Деякі твори З. (повість «Перед сходом сонця», 1943, і ін.) піддалися різкій критиці у пресі. Перевів повести фінського письменника Майю Лассила «За сірниками» і «Двічі народжений». Книги З. багато разів перевидавалися, перекладалися іноземними мовами. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—6, М., 1929—31; Вибрані розповіді і повести. 1923—1956, Л., 1956; Розповіді. Фейлетони. Комедії. Невидані твори, М. — Л., 1963; Ізбр. проїзв.(твір) [Предісл. П. Громова], т. 1—2, Л., 1968.
Літ.: Михайло Зощенко. Статті і матеріали. (Статті Ст Шкловського, А. Барміна, В. Віноградова і ін.), Л., 1928; Федін До., Михайло Зощенко, в його кн.: Письменник, мистецтво і час М., 1961; М. Горький і радянські письменники. Нєїзд. листування, в кн.: Літературний спадок, т. 70, М., 1963; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографічний покажчик, т. 2, Л., 1964.
