Зоогигиена, гігієна тварин, наука, що вивчає вплив умов вмісту тварин на їх здоров'я і продуктивність. Зоогигиенічеськие заходи, засновані на спостереженнях і досвіді, проводилися в Давньому Єгипті, Китаї, Індії, Греції і Римі. Подальший розвиток З. пов'язано з капіталізацією сільського господарства, що почалася в Англії на рубежі 15—16 вв.(століття) У 2-ій половині 18 ст питання З. знаходять віддзеркалення у ряді російських економічних видань в е р б окремих роботах по сільському господарству А. Т. Болотова, М. І. Ліванова, Р. І. Кутепова, В. І. Всеволодова і ін. На початку 20 ст наукові дослідження в З. були узагальнені в роботі німецького ученого М. Кліммера «Ветеринарна гігієна» (1908).
Потреби соціалістичного тваринництва послужили стимул-реакцією розвитку З. у СРСР, особливо на базі створених в 1930 кафедр З. ветеринарних і зоотехнічних інститутів і лабораторій. Радянськими зоогигиеністамі були розроблені науково обгрунтовані норми мікроклімату приміщень для різних видів, вікових і виробничих груп тварин; вивчені гігієнічні властивості підстилкових матеріалів, методи зберігання і знезараження гною; вирішено багато питань оцінки якості кормів, санітарні оцінки джерел водопостачання, гігієну вмісту і годування вагітних тварин і вирощування молодняка. Найважливіші проблеми сучасної З.: розробка зональних зоогигиенічеських нормативів мікроклімату в тваринники, приміщеннях, норм планерування і благоустрою ферм; вивчення оптимальних санітарно-гігієнічних режимів при різних системах вмісту тварин; вивчення доріг підвищення повноцінності кормових раціонів, норм годування і зоогигиенічеських методів оцінки кормів і води. Основні методи дослідження в З. — [статистичний, санітарно-обслідницький і експериментальний. Планерування наукових досліджень по З. і впровадження досягнень у виробництво здійснює ВАСХНІЛ(Всесоюзна академія сільськогосподарських наук імені Ст І. Леніна). Проблеми З. вивчаються у Всесоюзних науково-дослідних інститутах ветеринарної санітарії, експериментальної ветеринарії, тваринництва, на кафедрах З. вузів і в ін. науково-дослідних установах. Наукова робота по З. очолюється Всесоюзними науково-методичними нарадами по координації наукових досліджень. Матеріали по З. публікуються в радянських і зарубіжних тваринницьких і ветеринарних виданнях.
Літ.: Онегов А. П., Гігієна сільськогосподарських тварин, 2 видавництва, М., 1963; його ж. Досягнення зоогигиени за 50 років Радянської влади, «Уч. зап.(західний) Казанського ветеринарного інституту», 1967, т. 100.
