Здирство в кримінальному праві, злочин проти власності, що полягає у вимозі передачі майна (або права на майно) під загрозою насильства над особою, введенні або під охороною якого знаходиться це майно, або над його близькими, а також під загрозою оголошення ганебних відомостей про них або винищування їх майна. Близькими особами в цьому випадку вважаються не лише родичі, але і інші громадяни, загроза вживання насильства до яких може зробити відповідний вплив на власника майна. По радянському праву передбачена кримінальна відповідальність за Ст державного або суспільного майна, а також особистого майна громадян (статті 95, 148 УК(Кримінальний кодекс) РСФСР і відповідні статті УК(Кримінальний кодекс) інших союзних республік). У Киргизькій, Узбецькій і Українській РСР склад злочину Ст не передбачений.
На відміну від таких складів злочини, як грабіж і розбій, при Ст загроза вживання насильства направлена на примус передачі майна винному, а не на подолання опору пострадавшего, тому в разі здійснення загрози (тобто вживання насильства), а потім заволодіння майном, винен несе відповідальність по сукупності: за Ст і за грабіж або розбій (у залежності від характеру застосованого насильства).
Загрозу оголошення ганебних відомостей прийнято називати шантажем . Для складу Ст ганебні відомості можуть відповідати дійсності, але можуть бути помилковими і наклепницькими. Наприклад, 1568 по УК(Кримінальний кодекс) Білоруської, Киргизької і Таджицької РСР під Ст у формі шантажу розуміється вимога передачі майна або права на нього під загрозою оголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці. Ст може бути засобом здійснення якого-небудь іншого злочину, наприклад Ст хабара (див. Хабарництво ). Ст державного або суспільного майна карається позбавленням волі на строк до 4 років; Ст особистого майна громадян — позбавленням волі на строк до 3 років або виправними роботами на строк до одного року.
