Розбій, по радянському кримінальному праву злочин, що виражається в нападі з метою заволодіння державним, суспільним або особистим майном, сполученому з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, що піддалася нападу, або із загрозою вживання такого насильства. Р. вважається закінченим злочином вже у момент нападу, незалежно від того, чи встиг винен фактично застосувати насильство, заподіяти шкоду здоров'ю потерпілого і оволодіти майном. Р., направлений на заволодіння державним або суспільним майном, карається позбавленням волі на термін від 3 до 10 років з конфіскацією майна або без такої, направлений на заволодіння особистим майном громадян — позбавленням волі на термін від 3 до 10 років. Обтяжливими обставинами при здійсненні Р. є наявність попередньої змови групи осіб, вживання зброї або ін. предметів, використовуваних як зброя, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, здійснення Р. особливо небезпечним рецидивістом, особою, що раніше здійснювала Р. Як обтяжливу обставину передбачається спрямованість Р. на заволодіння державним або суспільним майном в крупних розмірах. По УК(Кримінальний кодекс) РРФСР Р., досконалий при обтяжливих обставинах, направлений на заволодіння державним або суспільним, а також особистим майном карається позбавленням волі на термін від 6 до 15 років із засланням або без такої, з конфіскацією майна або без неї. По УК(Кримінальний кодекс) більшості союзних республік норма про відповідальність за Р., направлений на заволодіння особистим майном, передбачає не лише обтяжливі, але і особливо обтяжливі обставини (наприклад, КК УРСР, ст. 142). Відповідальність за Р. встановлена з 14 років.
