Звільнення від покарання
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Звільнення від покарання

Звільнення від покарання, по радянському праву: 1) незастосування до особи, що скоїла злочин, покарання у випадках, передбачених законом. Допускається, якщо буде визнано, що до часу розслідування або розгляду справи в суді досконале винним діяння втратило характер суспільно небезпечного або самого винного перестав бути суспільно небезпечним. О. від н. можливо також, якщо буде визнано, що через подальшу бездоганну поведінку і чесного відношення до праці винен до часу розгляду справи в суді не може бути визнаний суспільно небезпечним (див. Основи кримінального законодавства СРСР і союзних республік, ст. 43). Окрім вказаних випадків, передбачених загальносоюзним законодавством, УК(Кримінальний кодекс) союзних республік встановлюють, що О. від н. має місце перш за все у зв'язку з передачею справи до товариського суду (наприклад, УК(Кримінальний кодекс) РРФСР, ст. 51). Це допускається при здійсненні малозначного злочину, якщо по характеру здійсненого діяння і особи винного він може бути виправлений без вживання покарання, за допомогою заходів суспільної дії. Як приклад закон називає деякі малозначні злочини (умисна легеня тілесне ушкодження або нанесення побоїв, що не викликають розладу здоров'я; поширення в колективі помилкових ганебних члена колективу вигадок; образа; дрібна крадіжка предметів особистої власності громадян, якщо винен і такий, що потерпів — члени одного колективу). О. від н. з передачею справи до товариського суду можливо також, якщо санкція відповідної статті УК(Кримінальний кодекс) допускає вживання заходів суспільної дії, або у зв'язку з передачею винного на поруки (ст. УК(Кримінальний кодекс) РРФСР, ст. 52). Покарання не застосовується також у зв'язку із закінченням терміну давності притягнення до кримінальної відповідальності або давності виконання звинувачувального вироку; при використанні примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього; при здійсненні протиправних дій особами, що знаходилися в змозі необхідної оборони або крайній необхідності . 2) Звільнення від вже відбутого або отбиваємого покарання (див. також Звільнення дострокове ).