Звукопідсилення
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Звукопідсилення

Звукопідсилення, підвищення гучності природних звуків за допомогою електроакустичної установки. Установки З. застосовують для посилення мові і музики в концертних і театральних залах, учбових аудиторіях, на відкритих естрадах, стадіонах і т.д. Окрім стаціонарних установок, застосовують пересувні (у автомобілях) і переносні — мегафони . В умовах великих шумів (на промислових підприємствах, транспорті і т.д.) використовуються установки З. із спеціальною апаратурою для підвищення розбірливості мови. З. за допомогою електроакустичних слухових апаратів користуються при тугоухості. Установка монофонічного З. складається з одного або декількох мікрофонів, підсилювачів електричних коливань звукових частот і гучномовців . Підсилювач (див. Посилення електричних коливань ) і гучномовці складають т.з. установку озвучення. Залежно від розміщення гучномовців відносно слухачів розрізняють централізовані, зональні і розподілені системи озвучення. У централізованій системі З. ( мал. 1 ), вживаною, наприклад, на естраді, слабкий звук сприймається мікрофоном і перетвориться їм в електричні коливання звукових частот. Ці коливання потім посилюються до необхідної потужності і подаються на гучномовці, що перетворюють їх назад вже в гучний звук. Гучномовці зазвичай розташовують з боків естради. При такому розташуванні у слухача створюється враження, що звук приходить з середини естради. Централізовані системи дозволяють створити стереофонічне З. Установки із стереофонічним З. мають два і більш незалежних каналів, в яких відбувається формування електричних сигналів звукових частот, їх посилення і розподіл по відповідних гучномовцях. При правильному регулюванні стереофонічна система З. забезпечує хороше поєднання зорового і слухового образів. У зональній системі З. ( мал. 2 ) озвучувана поверхня розбивається на ряд зон, кожна з яких обслуговується своїм гучномовцем. Деяким недоліком цієї системи є розрив зорового і слухового образів, а також можливість появи ехо-камери поблизу кордонів зон. У розподіленій системі звук до слухача приходить від багатьох гучномовців. Можливі розподільної системи з ланцюжків гучномовців, розміщених на стінах або стелі приміщень, а також в спинках крісел глядацького залу. У останньому випадку виходить однакова гучність звуку у всіх слухачів.

  В будь-якій системі З. має місце акустична зворотний зв'язок із за того, що випромінюваний гучномовцями звук потрапляє в мікрофон. Якщо значення зворотного зв'язку стає більше критичного, система переходить в режим генерації, тобто починається мимовільне випромінювання звуку. При посиленні, близькому до критичного, з'являються характерні спотворення звуку, названі регенеративною реверберацією . На відкритому повітрі вплив зворотного зв'язку на З. можна значно ослабити, застосовуючи мікрофони направленої дії. У приміщеннях, де зворотний зв'язок в основному визначається відбитим звуком, для її ослабіння застосовують акустичні покриття стенів і стель. Для управління акустичними характеристиками залів багатоцільового призначення передбачають т.з. амбіофонічні установки З. Оні дозволяють змінювати «гулкость», приміщення, створюючи сприятливі умови для звучання різних програм.

  Літ.: Фурдуєв Ст Ст, Акустичні основи мовлення, М., 1960; Дрейзен І. Р., Системи електронного управління акустикою залів і радіомовних студій, М., 1967; Папернов Л.3., Молода Н. Т., Метер Ч. М., Розрахунок і проектування систем озвучення і звукопідсилення в закритих приміщеннях, М., 1970.

  Л. З. Папернов, Н. Т. Молода.

Мал. 2. Схема зональної системи звукопідсилення: М-код — мікрофон; В — підсилювач електричних коливань звукових частот; Гр — гучномовець.

Мал. 1. Схема централізованої системи звукопідсилення: М-код — мікрофон; В — підсилювач електричних коливань звукових частот; Гр — гучномовець.