Зворотна сила закону , поширення дії закону на стосунки, що виникли до його видання. Як правило, закон зворотної сили не має, тобто він застосовується лише до стосунків, прав і обов'язків, які виникли після набирання чинності цього закону. Це вносить визначеність і стійкість до суспільного життя, в здійснення правових розпоряджень, створює у громадян упевненість в непорушності їх прав і обов'язків, передбачених законами, що діють. При необхідності законодавець може спеціальною вказівкою додати тому або іншому закону (інколи деяким статтям закону) зворотну силу, тобто розповсюдити знов ухвалений закон на стосунки, які виникли раніше. У СРСР зворотна сила додається також кримінальним законам, що усувають караність діяння або пом'якшувальним міру покарання. У цьому виявляється гуманізм радянського права, витікаючого з недоцільності карати взагалі (або карати настільки же строго) за дію, яка раніше вважалася злочином, а до моменту виходу нового закону втратило колишній соціально небезпечний характер. Поряд з принципом О. с. з. (т.з. ретроактивність) можливо також «переживання старого закону», тобто поширення дії закону, що втратив силу, на стосунки, що мають місце після його відміни (т.з. ультраактівность).
