Збарський Борис Ілліч [15(27) .7.1885, Каменец-Подольськ, — 7.10.1954, Москва], радянський біохімік, академік АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1944), Герою Соціалістичного Труда (1945). Закінчив Женевський (1911) і Петербурзький (1912) університети. З перших років Радянської влади вів наукову і організаційну роботу в області хімічної промисловості і охорони здоров'я. У 1918 спільно з А. Н. Бахом заснував Хімічний інститут ним. Л. Я. Карпова, а в 1920 — Біохімічний інститут Наркомздрава РРФСР. З 1930 директор інституту живлення і завідувач кафедрою 2-го Московського медичного інституту. З 1934 професор 1-го Московського медичного інституту і завідувач лабораторією біохімії Всесоюзного інституту експериментальної медицини. У 1945—52 керував лабораторією біохімії раки АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР). Вивчав роль еритроцитів в транспорті і обміні амінокислот, роль білків в живленні амінокислотний склад тканинних білків при різних фізіологічних і патологічних станах; висунув теорію, згідно якої в основі злоякісного зростання тканин лежить збочення синтезу білків. Запропонував антисептичний препарат бактерицид. Бальзамував тіло В. І. Леніна (спільно с В. П. Воробйовим). У 1949 очолив групу радянських учених, що бальзамували тіло Р. М. Дімітрова. Державна премія СРСР (1944). Нагороджений 3 орденами Леніна, 3 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Білки і злоякісні пухлини, «Лікарська справа», 1947 № 2—3; Роль еритроцитів в обміні білків, М., 1949 (совм. з Н. Н. Деміним); Біологічна хімія, 4 видавництва, Л., 1965 (совм. з І. І. Івановим і С. Р. Мардашевим).
Літ.: Мардашев З, Р., Борис Ілліч Збарський. [Некролог], «Вісник Академії медичних наук СРСР», 1955 № 1.
