Збруєва Євгенія Іванівна [24.12.1867 (5.1.1868), Москва, — 20.10.1936, там же], російська радянська співачка (контральто), педагог, заслужену на артистку республіки (1922). У 1893 закінчила Московську консерваторію по класу Е. А. Лавровськой. У 1894—1905 соліст Великого театру в Москві, в 1905—17 Маріїнського театру в Петербурзі. При надзвичайно широкому діапазоні голос З. — рідкий по красі і соковитості — звучав з однаковою рівністю і силоміць у всіх регістрах, досягаючи найбільшої художньої дії в кантилені. Кращі партії: Ваня, Ратмір («Іван Сусанін», «Руслан і Людмила» Глінки), Лель, не Тисне («Снігуронька», «Садко» Рімського-корсакова), Марфа («Хованщина» Мусоргського) і ін. Створила образи: Хазяйка корчми («Борис Годунов» Мусоргського), Солоха («Ніч перед Різдвом» Рімського-корсакова). Виступала в концертах. У 1907—12 гастролювала у Франції, Німеччині, пропагуючи російську музику. З 1915 професор Петроградом, з 1921 Московською консерваторій.
Соч.: Спогади, в кн.: Музичний спадок, т. 1, М., 1962.
Літ.: Заслужену на артистку державних театрів Е. І. Збруєва, [М.], 1925.
