Західно-тихоокеанський геосинклінальний пояс, рухлива область земної кори в межах західної околиці і побережжя Тихого океану від Алеутських островів ка Нової Зеландії. Входить в Тихоокеанський геосинклінальний пояс, розділення якого на Східно-тихоокеанський (Кордільерський) геосинклінальний пояс і З.-Т. р. і. визнається не всіма дослідниками. Східним кордоном З.-Т. р. п. служить т. і. андезітовая лінія, його західна частина охоплює Чукотку, Камчатку, Сихоте-Алінь, Японію, південно-східну частину Китаю, Філіппіни, острови Сулавеси і Нову Гвінею, східна частина Австралії і Тасманію.
В З.-Т. р. п. переважають складчасті області мезозойського (на З.) і кайнозойського (на Ст) віку, але в Китаї і Австралії складчасті області цього поясу є більш древніми. Східна частина поясу складає широка смуга внутрішнього Морея, облямованого острівними дугами, із зовнішнього боку яких протягуються жолоби глибоководні океанічні . Через Камчатку і уздовж острівних дуг протягуються ланцюги тих, що діють і недавно вимерлих вулканів. Багато дослідників рахують цю смугу, що характеризується також високою сейсмічністю, сучасною геосицклінальной областю в активному періоді розвитку (див. Геосинклінальная система ) . Для внутрішнього Морея характерна земна кора перехідного (між материковою і океанічною) або океанічного типа.
