Західний Іріан, західна частина острова Нова Гвінея, у складі Індонезії. Адміністративно утворює провінцію. Площа 412,8 тис. км 2 . Населення 918 тис. чіл. (1969). Адміністративний центр — р. Джаяпура (колишня Сукарнпура). В давнину і в середні віки різні індонезійські держави підтримували зв'язки з прибережними племенами З. І. У 17 ст З. І. увійшов в сферу впливу султанату Тідоре. У 1828 голландські колонізатори захопили південно-західну частину З. І., після 1848 — північну. У 1905 султан Тідоре остаточно поступився своїми правами на З. І. Нідерландам, і ця територія стала складовою частиною т.з. Нідерландській Ост-індії. Після проголошення незалежності Індонезією (1945) Нідерланди за угодою 1949 формально визнали суверенітет Індонезії над всій території колишньої Нідерландської Ост-індії, проте зберегли свій контроль над З. І. і спробували включити цю територію до складу Нідерландів. Переговори в 1950—52 про передачу З. І. Індонезії були зірвані Нідерландами. Не привело до результатів і обговорення проблеми З. І. на сесіях Генеральної Асамблеї ООН(Організація Об'єднаних Націй) (1954—57). Широкий рух, що розвернувся в Індонезії, за звільнення З. І. і підтримка цього руху світовою громадською думкою змусили уряд Нідерландів 15 серпня 1962 підписати угоду передачі території З. І. Індонезії, що було здійснене в 1963; відповідно до угоди питання про перехід З. І. до Індонезії був остаточно вирішений референдумом 1969, проведеним в З. І.
